"Давайте подивимося політичній кризі в очі, без емоцій. Я не дуже сприймаю дискусію "якщо не Яценюк, то хто?". Адже насправді мова йде не про незамінність Арсенія Яценюка, а про те, що за будь-яку іншу кандидатуру в залі не знайдеться достатньої кількості голосів, оскільки відставка чинного прем'єра підштовхне "Народний фронт" до переходу в опозицію. Як наслідок -- розвал коаліції, зупинка всіх процесів в країні мінімум на півроку, дострокові парламентські вибори, за якими буде черговий вал кризи в економіці, втрата довіри іноземних партнерів і політична невідомість.
Це те, чим нас лякають. Заради справедливості треба відзначити, що, так, такий сценарій цілком ймовірний. Але він не єдиний. З такою ж наполегливістю, з якою нас лякають кризою, "Народний фронт" і прихильники Арсенія Яценюка могли б почати спільний пошук іншої, більш прийнятної для всіх кандидатури на посаду глави уряду.
Від прихильників прем'єра я часто чую, що він втратив свій рейтинг внаслідок реформ. Це не зовсім правда. Дійсно, багато процесів закладено, багато розпочато і дещо зроблено. Але ключовий фактор падіння рейтингу прем'єра полягає не у непопулярності реформ, а в небажанні визнати, побачити і позбутися корупції навколо себе. І насправді неважливо, що ним рухало - жадібність або недалекоглядність; він власними руками зробив себе і свою партію заручниками своїх політичних попутників і зручною ціллю для суспільства. Ще раз: не реформи, а корупція і домовленості, зокрема, з командою президента, стали пожирачами рейтингу прем'єр-міністра і його партії.
Проте Арсеній Яценюк може залишитися прем'єр-міністром. Адже це не велика проблема -- залишитися. З огляду на дивовижну мінливість і здатність домовлятися всіх сторін процесу, варіант збереження статус-кво цілком можливий. Голоси знайдуться -- когось зламають, з кимось домовляться, з кимось сторгуються.
Але це не вирішить ключову проблему -- відсутність довіри. Прем'єр може не подобатися. Прем'єр може бути непопулярним. Його можуть навіть ненавидіти. Але прем'єру не можуть не довіряти.
Що важливо, слабкий, непопулярний і обважнілий від вантажу корупційних скандалів він вигідний всім своїм опонентам, і насамперед главі держави. З таким прем'єром легше домовитися, його легше шантажувати і ще простіше -- лякати відставкою.
Не уявляю як, але теоретично ми б могли залучити до роботи уряду ще десяток прогресивних міністрів, запросити ще кілька авторитетних іноземців з досвідом і навіть прописати їм правильний план дій. Але що це дасть, якщо капітан цього корабля змушений буде дорівнювати на президента, вимолювати голосу у парламенту і цілодобово боятися змов і гніву вулиці", -- підсумовує Мустафа Найєм.
