Минуло літо.... Відгуляли відпустку втомлені депутати, вищі чиновники і рядові клерки. Відсвяткували 25 років незалежності, подивилися парад... Згадали кошмар Іловайська 2014-го року. Наслухалися, надивилися і начиталися коментарів про все-все. Хтось вважає, що 25 років незалежності народ відмучився, хтось вважає, що навпаки – народ, вдихнув на повні груди.
Перший Президент назвав три основних недоліка за роки незалежності. Хтось вважає, що ми вже європейці, а хтось, що ми ще дикуни. Словом, всього було предостатньо.
А ось мене вже більше двох років мучить питання – а чи стоїть сепаратистський Донбас смерті наших солдатів? З квітня 2014 року переконую у всіх своїх статтях – не стоїть! А суспільство ніби змирилися з тим, що кожен день гинуть наші воїни і багато стають каліками. Майже КОЖЕН день! І це в умовах так званого «Мінського» процесу. Суспільство мовчить. Що, мало матерів ридають по загиблим синам? Мало жінок одягли чорний вдові хустку? Чи мало дітей осиротіло?... Невже щоденна смерть кількох бійців – це данина Мінську-2, Донбасу і сепаратизму? І це прийнято нашим суспільством?
Що ж це за суспільство таке?
У билинах старокиївських згадується таке – кияни платили Тугарину-Змію данину дівчатами на поживу.
Тепер Путіну-Змію платимо життями хлопців на Донбасі...
Це що, національна традиція така? Платити всякої нечисті данину життями наших дітей?
Давай поговоримо про те, як воно є.
З Кримом все зрозуміло – пішов надовго, якщо не назавжди. Так, потрібно шуміти, вимагати всіх кар небесних на Путіна – так. Але витрачати гроші на Крим і на його мешканців сьогодні немає ніякої необхідності. Це порожні витрати, одні витрати без очікуваного доходу. Офіційно оголосити Крим окупованою територією потрібно. Тобто, по Криму – це дипломатично – політичні дії. І все! Кордон з Кримом на замку на тривалий час. Торгівля негідників скінчилася. Всі! Інакше – розстріл! Без зміни в Конституції.
Інша справа Донбас.
На виконання Мінська-2 можуть наполягати тільки через міжнародних прибамбасів – ніякого практичного вирішення Мінськ-2 не має, та не має і сенсу. І підґрунтя.
По-перше, більша частина населення сепаратистських районів Донбасу щиро ненавидить жителів західної, і навіть центральної України. Не треба говорити про владу – ще невідомо, хто її міцніше ненавидить. Я не збираюся вдаватися в нюанси – чому донецькі ненавидять інших жителів України. Це і історично, і генетично, і ментально, і інформаційно. По всякому.
Але навіть ті мешканці сепаратистського Донбасу, що більш-менш нейтрально і навіть з розумінням і доброзичливо ставляться до інших жителів України не дуже схильні повертатися під владу Києва. Говорити про те, що жителі Донбасу хором скандують «Донбас – це Україна» можна тільки в ЗМІ. Як дуриловка від влади. Насправді це не так. Моя недавня розмова з одним жителем Первомайська Луганської області. Несепаратистом, тверезим обивателем. Йому вірю – вчилися разом.
«А чого ми на Україні забули? Ви ж там тарифи на всі вп'ятеро підняли. І ціна на електрику і газ недешева. У нас тут все по-старому. Кажеш, стріляють? Так і у вас що не день, то когось завалили. І менти ваші безчинствують крутіше наших. І суди у вас гірше наших – наші стали боятися, що за халтуру їм башку знесуть. А ваші бєспрєдєльнічать. Ціни на все-про-все у вас вище наших. Причому, кажуть, у вас там безробіття, а у нас хоч і стріляють, але робота є, і зарплати є.»
Ось так наші горе-реформатори у влади відбивають бажання спілкуватися з нами навіть тих, хто навіть нейтрально і прихильно до нас був налаштований.
І давайте дивитися правді в очі – сепаратистський Донбас в Україну на рівні з усіма не увійде. Ніякого сенсу для них в цьому немає.
А на особливих повноваженнях сепаратистський Донбас Україні не потрібен.
Треба визнати, хоча б для себе – Мінськ-2 закінчився.
Порошенко цього не визнає, як написав Дмитро Тимчук «насправді, уважно читаючи Мінські домовленості, я прийшов до висновку, що я б особисто людей, які поставили підписи під цим документом, як мінімум розстріляв би. Бажано на Майдані і бажано прилюдно. Цей документ абсолютно не відповідає інтересам України і писався явно під диктовку Кремля», — додав Тимчук.
Ну, кому ще не ясно, що «Мінськ-2» сьогодні є зрада України?
Вже навіть самий ледачий і нетямущий виступає за референдум з приводу Донбасу. Кому не зрозуміло, що сепаратистському Донбасу повинен бути пред'явлений ультиматум – або ви без всяких умов повертаєтеся до складу України або Україна вас вважає насильно відторгнутою територією і припиняє всякі відносини. Всякі!
Що тут незрозумілого? У будь-якому випадку Меркель, Олланд і іже з ними або скажуть, що ми визнаємо рішення народу України, або ми промосковські суки. Іншого просто немає!
Що в цій ситуації зробить Путін?
Розгорне масовий наступ на Україну?
Навряд чи...
Адже це всьому світу показати, що я, Путін, Гітлер №2.
Розгорне атаки на Донбасі?
Швидше за все – так.
Але якщо Порошенко бреше на 50%, то атаки сепаратистів будуть відбиті з негативом для сепаратистів підсумком. Якщо президент бреше абсолютно, то війна буде на серйозному рівні, повалення Порошенко і революційне положення у всій країні.
Відіб'ємося!
Але це вже інша ситуація. Навіть якщо щось і втратимо...
Україна вціліє і буде рухатися до цивілізації в Європу.
Всім кажу – не сидіть приросши задом до телевізора. Кожен день гинуть наші хлопці... хіба Ви з цим згодні? Ви хто?
