Одним з найбільш перспективних напрямків прориву для українських військ є Докучаєвський напрямок.
А те, що такі прориви найближчим часом будуть – факт в режимі очікування. Адже перед українськими військовослужбовцями було поставлено завдання уточнити оперативні плани на випадок проведення наступальних операцій російськими гібридними військами з урахуванням підготовки ефективних контрнаступальних дій. Про це під час візиту до Авдіївки заявив секретар Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов
"У зв'язку із агресивними діями російських гібридних військ, які свідомо йдуть на загострення ситуації, ми повинні бути готовими відповісти на будь-які провокації вздовж всієї лінії зіткнення" – констатував Турчинов в Авдіївці.
Так ось, на Докучаєвському напрямку основні бойові дії ведуться в районі селища Оленівка, яке територіально знаходиться приблизно посередині між Докучаєвськом і Донецьком.
Почались вони, коли у відповідь на постійні обстріли ворожою артилерією, наші війська 30 січня почали просування від Тарамчука вперед у напрямку Оленівки, щоб трохи змістити лінію фронту на схід. А так як бойовики добровільно відступати не захотіли, то в цьому районі зав'язався жорстокий бій, який триває з короткими паузами вже третю добу.
Тут варто розуміти, що Оленівка в силу свого географічного розташування є важливим стратегічним пунктом. Взявши його, Збройні сили України не лише відріжуть Докучаєвськ від Донецька, але й створять непоганий плацдарм для подальшого оточення цих двох тимчасово окупованих міст.
В першу чергу мова йде саме про Докучаєвськ, який і без того вже з двох боків оточений українськими військами. Ще за підсумками боїв 7 листопада 2016 року терористи повністю втратили контроль над територією колишнього ФІПа – міською промзоною, розташованою на західній його околиці.
Варто нагадати, що за домовленостями від 19 вересня 2014-го року, відомими як "Мінськ-1", Докучаєвськ має бути по український бік лінії розмежування. Однак, як це часто буває, росіяни не виконують ці домовленості і вже більше двох років утримують місто у власній окупації.
Крім цього не варто забувати, що ще у лютому 2016 наші війська зайняли стратегічні висоти під Докучаєвськом – в районі Центрального кар'єру. І хоч бойовики все ще тримають під своїм контролем дорогу на Донецьк, у світлі сьогоднішнього дня цей контроль виглядає явищем тимчасовим.
Також за наявною інформацією, у березні 2016 року 72-га бригада, яка взяла під контроль інші висоти під Докучаєвськом, просунулася ще далі вперед і взяла місто у напівкільце. А у квітні 14-та бригада просунулася в напрямку Оленівки, де майже впритул підійшла до селища Ясне. Були перенесені ближче до міста і наші блокпости, а у зоні контролю ЗСУ опинилася ділянка траси Маріуполь – Донецьк.
Та хоч наші війська й оточили Докучаєвськ з заходу та півдня, в силу специфіки рельєфу місцевості (кар'єри) визволяти місто з цих сторін дуже незручно. Інша справа – зайти з півночі, де спальний мікрорайон і приватна житлова забудова заходять буквально у степ. Власне, для цього й потрібне взяття Оленівки – щоб забезпечити собі плацдарм для штурму міста, і убезпечити себе від обстрілів з тилу.
Але чому Україна раптом повинна згадати про несправедливо "віджатий" Докучаєвськ і спробувати повернути його собі? Відповідь на це запитання стає очевидною при погляді на карту – контроль над Докучаєвськом дещо розширить напівкільце навколо Донецька, утворене після того, як українські війська зайняли Авдіївську "промку", дозволить отримати зручний плацдарм для наступу на "столицю ДНР" з півдня, а також відкриє прямий шлях на Старобешеве.
Також, враховуючи сконцентрований удар бойовиків по одній точці – Авдіївці, є сенс завдати відволікаючого удару неподалік скупчення основних сил ворога, щоб змусити його розтягнути фланги. Власне, з цією метою ЗСУ вже працюють над північно-західними районами Донецька і у них досить непогано виходить. Але, щоб ще більше послабити удар по Авдіївці та відволікти увагу терористів, потрібен ще один об'єкт для удару. І Докучаєвськ підходить для цього ідеально.
Нагадаємо, що Докучаєвськ – це місто обласного значення в Донецькій області, що знаходиться за 14 км від залізничної станції Оленівка (яка також згідно Мінська-1 має бути під контролем України), та за 40 км на південь від Донецька. У мирний час населення міста складало близько 25 тис. жителів, але зараз мінімум удвічі менше.
Але найголовніше те, що це місто знаходиться фактично посеред степу, тому є дуже зручним для атаки танковими військами, які у нас саме зосереджені неподалік (1-ша танкова бригада). Власне, плацдарм для штурму міста фактично готовий ще з квітня 2016 року, а якщо оперативно взяти Оленівку і зайти з півночі, то визволення міста стане питанням часу.
А вибивши з Докучаєвська російсько-терористичні війська і запустивши для зачистки кілька добровольчих батальйонів, можна буде не зупиняючись здійснити рейд на Старобешеве (а то й на Донецьк) і навести кіпішу там. Адже основні сили бойовиків зосереджені північніше – під Авдіївкою і Донецьком, та південніше – під Пікузами (Комінтерновим).
Коротше кажучи, варіантів розвитку подій з українськими контратаками вистачає – була б політична воля найвищого військового командування діяти.
