Мовляв за два-три роки до війни в облікову справу громадянина Зіміна, він же Соболєв, були внесені зміни шляхом підроблення. Що криється за цією гучною заявою? Які факти своєї біографії приховує народний депутат Єгор Соболєв.
Про це ЗМІ поцікавивилися у нього самого.
- Єгоре, чому ти з Зимiна Єгора Анатолiйовича змінив прізвище на Соболєва Єгора Вiкторовича? - Рiч у тому, що, коли менi було два роки, мiй батько, хiрург Анатолiй Зимiн, з Чорнобиля, трагiчно загинув. А коли менi було шісь рокiв, моя мама вийшла замiж за iншого чоловiка, Вiктора Семеновича Соболєва, який мене й виховував. Тож у шiсть рокiв мати змiнила моє прiзвище. Прiзвище Соболєв я ношу й досi. У Радянському Союзi була традицiя, що коли жiнка одружується з iншим, то дiти беруть прiзвище вiтчима. Моя мати з Вiктором Соболєвим познайомилася в Росiї, у Сибiру. Ми тодi жили в Iркутськiй областi, у мiстi Желєзногорську. Тому документи про змiну прiзвища й зберiгаються у цiй країнi. -
А як й коли приїхав з Росії в Україну й як набув українське громадянство?
- Я народився в Росії, на Кубані, у Краснодарі, де досі живуть мої батьки. Вони дуже багато переїжджали, жили і в Україні. В однорічному віці я мешкав у Донецьку. Звідти моя сім'я переїхала до Сибіру будувати БАМ, а потім знову до Донецька. Через деякий час знову переїхала на Сахалін. Тобто за життя мені довелося пожити і в Сибіру, і на Сахаліні. Саме зі Сахаліну у віці 18 років я переїхав до України, у Донецьк, де у мене на той час жила бабуся. Пам'ятаю, приземлився у донецькому аеропорту, сів на тролейбус й поїхав до бабусі, щоб робити кар'єру вже в Україні самостійно, без батьків. Переїхавши в Україну, я отримав посвідку на проживання й одразу почав процедуру набуття громадянства. Ніякого російського паспорта я ніколи не мав. Мав лише спеціальну вкладку на двох сторінках, котру додали в радянський паспорт, що його отримав у віці 16 років. Українське громадянство набув у 2003 році, але ще рік виходив з російського.
Я мав дві підстави отримати громадянство, по-перше, дитиною проживав на Україні до 1991 року, а по-друге, буводружений на громадянці України. У 2004-му я отримав паспорт громадянина України. Вiдтодi я громадянин України й цим пишаюся.
- Чому військовий прокурор закидає тобі фальсифікацію особової справи у військкоматі?
- Коли я отримав громадянство України, я був зареєстрований у батьків тодішньої дружини Анни Цуканової у Дарницькому районі Києва. Там я й отримував свій паспорт. Згодом ми придбали помешкання й перереєструвалися в Шевченківському районі. Тож щоб там прописатися, потрібно було стати на облік у військкоматі Шевченківського району. Мене там розпитували, чи я служив у війську, що вмію? Я відповів, що з 18 років працюю журналістом. Тоді вони записали мене оператором електронно-обчислювальної машини. Це було в 2005 році. Востаннє я мав контакти з військкоматом влітку 2014 року, коли приходив туди здавати документи, щоб записатися добровольцем у батальйон "Дніпро".
До чого тут "військовий журналіст", про що говорить Матіос, я так і не зрозумів. Крім того, як я можу щось фальсифікувати у справі, якщо її веде військкомат?
- І як пояснити тоді випад прокурора?
- Влада не знає, що робити з "Самопоміччю". Вона не може знайти нічого такого, щоб підірвати довіру людей до нас. Тому й з'являються такі маразматичні заяви. - До речі, а хто сьогодні з твоїх рідних живе в Росії, чи підтримуєш ти з ними контакти? - Батьки і брат. Батьки живуть на Кубані, у місті Анапа Краснодарського краю. Брат, що на 9 років від мене молодший, живе в Москві й з огляду на свою роботу дуже багато їздить по світу. Він працює на інженером у компанії, що займається обслуговування онкологічного медобладнання.
З ними ми спілкуємося лише телефоном чи скайпом. Після Євромайдану ні я, ні мої рідні не їздимо одне до одного в гості. Коріння моєї мами з Кубані. Мій дідусь на прізвище Довгий - з давнього козацького роду, а бабуся родом із Вінниччини - Ганна Сподинюк.
