Українці залюбки купують в інтернеті. За даними глобального дослідження купівельної онлайн-активності в різних країнах світу Nielsen Connected Commerce, в Україні з 2011 року вдвічі зменшилася кількість тих, хто жодного разу не робив покупки онлайн. У 2016-му - таких було лише 9 відсотків. Серед тих українців, хто купує в інтернеті, кожен другий замовляє собі одяг, взуття та аксесуари (56 відсотків), комп'ютерну (52 відсотки) і побутову техніку (50 відсотків). Значну частину товару купують закордоном.
"Кросівки, футболки купую через сайт в Англії, електронну книжку та годинник для бігу - в США, дитячі іграшки та телефон дружині - в Китаї", - розповів DW киянин Сергій Афонін і зізнався, що в інтернеті купує навіть вітаміни та риб'ячий жир. Він пояснює, що двотижневе очікування посилки зі США чи Китаю його не бентежить, адже це вигідніше, ніж купувати в Україні. "В деяких випадках ми збільшуємо ціну на одяг на 300 відсотків. Самі ж розумієте, треба і податки заплатити і "занести" кому треба, аби не було проблем", - зізнається жінка-приватний підприємець, яка має невеликий магазин брендового одягу в одному зі спальних районів Києва.
Керівник митної практики компанії "PwC Україна" Денис Шендрик вказує на те, що ціна ведення бізнесу в Україні висока, тому ці витрати підприємці мусять закладати у ціну товару. "При митному оформленні треба платити мито, митному брокеру, треба сплатити ПДВ, податок з прибутку, зарплатню, орендувати офіс, витрачатися на рекламу, сервісне обслуговування, роялті", - каже Шендрик. Якщо споживач замовляє товар в інтеренеті в іншій країні, то там він не сплачує ПДВ і також може уникнути сплати цього податку в Україні, якщо вартість товару не перевищує 150 євро. "Тому замовлений онлайн товар на 20 відсотків точно буде дешевший. Цим і користуються українці", - констатує представник "PwC Україна".
Митний реєстр об'єктів прав інтелектуальної власності
Однак на онлайн-замовленнях з-за кордону дехто намагається і заробляти, продаючи в Україні куплене гуртом в іноземних онлайн-магазинах. Для захисту легального бізнесу від такої конкуренції працює Митний реєстр об'єктів прав інтелектуальної власності. У реєстрі вказано, хто володіє правами на цей бренд, і кого власник наділив правом завозити в Україну або вивозити з України товари під цим брендом.
Якщо товар завозиться особою або організацією, яка не зазначена в реєстрі, тоді Державна фіскальна служба України (ДФС) зупиняє митне оформлення, повідомляє про це правовласнику і відправляє товар на експертизу. Вона повинна встановити, підроблений товар чи справжній і чи можна його завозити в країну. "Це інструмент боротьби з контрафактом та контрабандою. Подібні реєстри діють у багатьох країнах світу. В Україні цей реєстр існує з 2000 року", - пояснює адвокат, патентний повірений Олександр Мамуня.
У списку понад тисяча об'єктів інтелектуальної власності. "Приватне ввезення митниця зупиняє вкрай рідко. Тільки комерційні", - каже він і наголошує, що час від часу інформацію про те, що митниця не пропускає товар, придбаний в закордонних магазинах, штучно "розбурхують", щоб переманити клієнтів до себе.
У Державній фіскальній службі офіційно повідомили, що обмеження митницями ввезення товарів відомих брендів, придбаних в іноземних інтернет-магазинах, відбувається тільки на вимогу правовласників або їхніх представників. "Така процедура з одного боку захищає права споживачів на отримання якісного оригінального товару, з іншого боку захищаються авторські права виробника", - заявив директор департаменту організації митного контролю ДФС Олексій Василенко.
Монополісти диктують умови
Натомість керівник незалежного аналітичного центру "Офіс ефективного регулювання" Олексій Гончарук вважає, що в Україні реєстр часто використовують як механізм "монопольного права" на ринку. На його думку, реєстром права власності нерідко користуються ті, хто хоче закрити ринок та отримати монопольне право на продаж товару. "Наприклад, підприємець продає кросівки відомого німецького бренду і хоче, щоб тільки в нього було право продавати їх в Україні, а всі інші мають ходити до нього за рентою. Це не правильно. Це монополізація. Таких бар'єрів не можна допускати", - вважає Гончарук. На його думку, держава має боротися з таким явищем.
Патентний повірений Олександр Мамуня визнає, що такі випадки в Україні трапляються. "Є люди, які спеціально реєструють об'єкт, аби перешкоджати іншим ввозити товари. Це називаємо "патентним тролінгом". Ми з ними боремося", - каже Мамуня. За його словами, зараз цю проблему намагаються вирішити на законодавчому рівні. У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти щодо правової охорони промислових зразків, де будуть змінені процедури їх реєстрації. Однак поки ці документи не розглядалися депутатами ВР. Також поки невідомо, чи здешевить це брендові товари.
