Причому друга за величиною в Європi! Олешкiвськi пiски, що на Херсонщинi, мають площу понад 200 тисяч гектарiв, пише ЗМІ
Зовсiм поряд села Великi та Малi Копанi, Раденськ, Нова Маячка...
Вiд села Раденськ до пустелi - рукою подати. Декiлька кiлометрiв - i ти серед барханiв висотою у два-три рази бiльшою за власний зрiст. Удень пiсок там нагрiвається до 75 градусiв! Тому краще вирушати туди зранку, коли спеки немає.
"Заблудитися не страшно? Дуже часто людей там бере блуд!" - застерiгає мiсцевий житель, у якого питаю дорогу до пiскiв.
Раденськ - велике село, та досить занедбане. Посохлi дерева, напiвзруйнованi будинки, купи темного пiску пiд ногами... Майже на кожному городi - теплицi. Село живе тим, що мiсцевi жителi вирощують картоплю, цибулю, баклажани, огiрки та помiдори.
"То й що, що в нас пiщаний грунт? Ми збираємо врожай два або три рази на рiк. Дехто навiть умудряється чотири рази на рiк картоплю копати", - розповiдає пан Андрiй, що стоїть бiля машини, завантаженої помiдорами. Щоранку вiн везе продукцiю до Великих Копань, де оптом овочi продають пiдприємцям. Люди тут удень пораються на городах, увечерi вантажать овочi до машин, а зранку - везуть на базар. Овочi з навколишнiх сiл розвозять усiєю Європою.
"А чому так багато теплиць? Тут же спекотно", - дивуюся я. Менi пояснюють: лише так у грунтi й повiтрi зберiгається волога, потрiбна для рослин.
Ранiше в селi ще займалися виноградарством, але тепер воно занепало. Лише дехто плекає лозу, але не для продажу. "Виноград виба-а-гливий. У нашiй мiсцевостi йому занадто сухо, - каже чоловiк. - З мого винограду було б добре, якби вийшло хоча б одне вiдерце вина. Погано родить".
За селом починається сосновий лiс. Саме вiн є найбiльшим штучно насадженим лiсом у Європi - займає бiльш як тисячу квадратних кiлометрiв.
"Його садили у 1950-х роках, - розказує мiсцева жителька Наталя. - Мама згадувала: до насадження були такi пiщанi бурi, що хати засипало пiском аж до стрiх".
Рятувалися вiд розростання пустелi селяни всi разом. Аби пiсок непоширювався далi, садили берези, сосни i фруктовi дерева в долинах, де ближче до води. Таким чином насування пiску вдалося припинити.
Однак поширилася iнша проблема - лiсовi пожежi. Через спеку таке явище доволi часте в цiй мiсцевостi. "Дуже багато дерев згорiло десять рокiв тому. То страшне щось було! Тодi навiть Ющенко прилiтав подивитися, що тут сталося", - згадує селянка Катерина, що живе в Раденську з дитинства.
...I от нарештi - бархани! Йдеш i краю не бачиш. Згадую застереження мiсцевих - далеко в пустелю краще не ходити. У радянський час там був полiгон. Хоч територiю й розмiновували, час вiд часу тут вибухають невикористанi снаряди, а селяни вiдкопують бомби. "Були випадки, коли мiна пiдривалася, i людину повнiстю накривало пiском", - згадує 23-рiчний Олег. Однак це не заважає мiсцевим робити тут бiзнес. Кварцовий пiсок - чудовий будiвельний матерiал. Отож i створюють самовiльнi кар'єри.
А останнiм часом заробляють i на туризмi. Чимало людей приїздить на екскурсiї до нацiонального заповiдника, а приватнi пiдприємцi здають їм в оренду квадроцикли та автомобiлi. Проте й досi тут напiвдика мiсцевiсть зi своїми правилами.
