Цікаво, чи багато сьогодні людей в Україні готові через вторгнення Росії на південь і схід змінити професію і стати снайпером? Де вчать на такого фахівця? Які вимоги?
Про це розпитуємо Дмитра Бушуєва, представника Української стрілецької асоціації, та Олега Мулярчука, кіборга 79-ї аеромобільної бригади Збройних сил України.
-- Тож хто може стати снайпером і за скільки часу?
О. Мулярчук:
-- Фактично будь-яка фізично та психологічно здорова людина. Адже майже в кожному великому місті є спеціальні школи снайперів. Навчання там триває від двох тижнів до трьох-чотирьох місяців. Військові можуть опановувати ці вміння під час свого профільного навчання. Та навіть після цього людина має пройти спеціальні тести, де її випробовують, стежать за її реакцією. Снайпер також передає артилеристам координати розташування ворожих сил. Для цього він має володіти навичками маскування, уміти визначати напрям вітру та його силу.
Не менш важливою є фізична форма, адже по декілька днів вичікуючи ціль, людина має обмежуватися мінімальними запасами їжі та води. Зазначу, що справжнім професіоналом можна назвати людину, яка займалась стрільбою мінімум три роки. Без постійної практики результату не буде. Також дуже важливо мати майже ідеальний зір. Так, прилади нічного бачення і лінзи підлаштовуються для будь-якого зору, однак професійні снайпери мусять дивитися в нього ледь не цілодобово. І часто, до речі, це стає причиною порушення чіткості зору.
-- Кажуть, що жінки-снайпери стріляють влучніше за чоловіків, це правда?
Д.Бушуєв:
-- Річ у тому, що точність пострілу залежить від плавності рухів. У жінок вони справді чуттєвіші. Це дозволяє їм тиснути на курок краще. До речі, навіть найменше тремтіння руки передається на гвинтівку й впливає на постріл.
-- А на яку відстань може влучити боєць?
-- Це залежить від якості гвинтівки, можливостей оптики та калібру. Ось нещодавно канадський снайпер із Іраку встановив світовий рекорд, влучивши у бойовика "Ісламської держави" з відстані 3,5 кілометра. Перш ніж вразити ціль, куля зі снайперської гвинтівки "McMillan TAC-50" пролетіла лише 10 секунд! Експерти вважають, що такий світовий рекорд навряд чи буде колись побито. За попереднього рекорду в 2009 році британський снайпер влучив у бойовика "Талібану" в Афганістані з відстані майже 2,5 кілометра. У зоні АТО основні снайперські "контакти" відбуваються на відстанях 500 -- 1300 метрів.
-- Яку зброю для роботи використовують снайпери?
-- Ціна гвинтівки зазвичай відповідає ціні оптики. В Україні найпростішу снайперську систему можна "зібрати" в середньому за 78 тисяч гривень. Патрони для гвинтівки обійдуться в середньому у 40 гривень за штуку.
О. Мулярчук:
-- Ціна стандартної снайперської гвинтівки починається від 260 000 гривень до 390 000. А за найкращу снайперську зброю треба викласти приблизно 650 000 гривень.
-- А як маскуються снайпери?
Д. Бушуєв:
-- Усе залежить від типу місцевості та пори року. Зазвичай вони використовують камуфльований одяг, з маскувальними сітками, стрічками з тканини під колір місцевості. Такі спеціальні костюми мають назву "кікімори". До того ж використовують маскувальні фарби для відкритих ділянок тіла -- рук, обличчя. Це розмиває силует снайпера та його зброї.
До речі, часто снайпери "ховають" свої постріли в кулеметних -- тобто кулеметники розпочинають бій, щоб ворожий снайпер себе проявив першим. Це так звана контрснайперська боротьба.
-- Ці бійці працюють тільки поодинці?
Д. Бушуєв:
-- Не завжди. Якщо працюють двоє, це називається "снайперською парою". До неї входить стрілець і коригувальник. Один "веде вогонь", інший -- коригує дії стрільця. Цікаво, що головним у парі є останній.
-- А скільки ж платять таким найманцям?
О. Мулярчук:
-- В армії -- залежно від військового звання. Найманці заробляють набагато більше. Наприклад, мій знайомий за п'ять років заробив 130 тисяч євро, працюючи снайпером. За додаткові виїзди на операції у Косово чи Конго платили ще по дві -- три тисячі євро на місяць.
Однак загалом сума залежить від причини пострілу або персони, у яку треба вцілити. Важливо також, що найманці ніколи не беруть гроші після операції. Вони призначають суми й забирають їх перед початком. Деколи ціни сягають не десятків тисяч, а навіть мільйонів гривень! Усе залежить від того, кого саме треба вбити й що за це може загрожувати снайперові.
