Саме на них покладено стратегічне завдання купірування можливого великомасштабного російського наступу – як у випадку удару з півночі, з боку Білорусі, так і в разі агресії на харківському напрямку.
В ході війни на Донбасі бойова авіація, особливо в початковий період, заявила себе як ефективна «довга рука» масштабного наступу, важливий інструмент постачання угруповання сил АТО. Хоча вже влітку 2014 року почав позначатися недолік штурмовиків і підготовлених кадрів. Так, окрім спеціалізованих Су-25 довелося використовувати навіть не пристосовані для ударів по наземних цілях винищувачі МіГ-29.
Бойові та небойові втрати української авіації
Після прямого втручання російської армії і військових фахівців, які з липня організували ефективну протиповітряну «парасольку» над загонами бойовиків, втрати авіації стали воістину катастрофічними. Так, за короткий період (травень – серпень 2014 г.) було втрачено 13 літаків: 7 Су-25, 2 МіГ-29, 1 Су-24МР, 1 Ан-26, 1 Ан-30Б, 1 Іл-76МД. Причому варто відзначити, що для бойових літаків втрати особового складу були зовсім не критичні – практично всіх льотчиків, котрі катапультувалися, вдалося витягнути на свою територію. А ось тільки в одному збитому під Луганськом Іл-76 загинуло відразу 49 осіб.
Взагалі варто відзначити, що втрати українська авіація понесла ще до початку бойових дій на Донбасі – в ході анексії Криму росіяни захопили 7 Міг-29, 2 МіГ-29УБ, 2 Бе-12, 3 Л-39М1 «Альбатрос», 1 Ан-72 , 5 Мі-8Т, 2 Мі-8МТ, 3 Мі-8МТВ, 2 Мі-9 і 1 Мі-24.
Після підписання Мінських угод у вересні 2014 року були зроблені безпрецедентні кроки по заповненню втрат матчастини та підготовки екіпажів. Точних даних про масштаби немає, проте всього лише за рік вдалося поставити в стрій як мінімум 6-7 штурмовиків Су-25, 5 перехоплювачів Су-27, кілька транспортних Ан-26.
Реформи або відродження
Після відновлення передвоєнної чисельності почалися і кардинальні реформи, а точніше відродження бойової авіації. Так, зі зберігання стали не просто відновлювати авіатехніку, однак і проводити модернізацію в тій чи іншій формі. Нове життя отримали передвоєнні модифікації МіГ-29МУ1, Су-25М1, Су-25УБМ1, Л-39М1. Почалися серйозні роботи з доопрацювання варіантів модернізації середнього бомбардувальника Су-24.
Багато уваги за 2015 – 2016 рр. було приділено посиленню вогневих можливостей авіації – за деякими даними вже зараз льотчики Су-25 знову відпрацьовують практичне застосування керованих ракет класу «повітря-поверхня», які закуплені в обмеженій кількості.
Різке збільшення бюджетного фінансування оборонної сфери в 2016 р. вкрай позитивно позначилося на посиленні ВПС. Дані, звичайно, далеко не повні зі зрозумілих причин, однак тільки Львівський державний авіаремонтний завод здав шість винищувачів МіГ-29, запорожці поставили в стрій як мінімум три Су-27 і один Су-27УБ.
Парк штурмовиків поповнився парою машин Су-25М1 та одним двомісним Су-25УБМ1.
За яким варіантом рлбили їх модернізацію достеменно невідомо, проте судячи з фото вони з досвіду війни на Донбасі отримали додатковий захист від ракет з інфрачервоним самонаведення.
Найбільш вражаючими темпами в 2015-2017 рр. ріс парк транспортної авіації – благо країні за час незалежності вдалося зберегти повний цикл виробництва машин типу «Антонов». І вже в 2016 р. був замовлений ремонт шести Ан-26 різних модифікацій, а за першу половину 2017 року військовим передані ще три «транспортника».
Крім військової авіації проводиться ремонт і відновлення машин цього типу для авіації Міністерства надзвичайних ситуацій (перш за все в санітарному варіанті) і авіації НГУ.
Поступово під нові реалії реформується і структура Повітряних Сил – так, в січні 2017 року Указом Президента України була створена четверта військово-повітряна зона – «Схід» (штаб – м Дніпро), куди увійшла і територія Донбасу. Таким чином була створена законодавча основа для формування угруповання Повітряних Сил на східному напрямку. Як бачиться, її основою стануть аеродроми Краматорськ і Маріуполь, де вже проводяться певні роботи, що дозволяє говорити про найближче розміщенні тут на постійній основі частин ВПС.
Таким чином, можна говорити, що найближчим часом (принаймні до 2030 р) розвиток ВПС буде йти по шляху модернізації наявного парку бойових літаків і відновлення знаходиться на зберіганні техніки (а за деякими даними ця цифра може становити до 200 «бортів» ).
Планується також продовжити роботу з розробки нових засобів розвідки, модернізації наявних авіаційних розвідувальних комплексів і створення індивідуальних і колективних засобів радіоелектронної боротьби. При цьому паралельно повинна тривати робота з визначення оптимальних шляхів для закупівлі сучасних авіаційних образів західного виробництва.
Для розуміння масштабів майбутніх вкладень варто привести тільки деякі цифри – один з найсучасніших на сьогодні винищувачів F-22 Raptor коштує $ 146 млн, а той же F-16 Fighting Falcon обійдеться більш ніж в $ 34 млн за одиницю. Причому купувати є сенс тільки партіями по 12 машин …
Відірватись від землі
Наступним важливим елементом підвищення мобільності авіації є відновлення аеродромної мережі. Так, якщо на березень 2014 року в країні функціонувало 25% тих аеродромів, які дісталися країні від СРСР, то на січень 2016 року цю цифру зросла до 50%. І продовжує зростати – в 2017 р було оголошено про плани відновлення трьох колишніх військових аеродромів: Мартинівки на Миколаївщині, Буялик і Красноглинский Арциз в Одеській області. На всіх аеродромах нині проводяться досить серйозні роботи – заливається сучасне монолітне бетонне покриття виробництва компанії «Dyckerhoff», встановлюється новітнє обладнання для забезпечення польотів як вітчизняного, так і західного виробництва.
Серйозно інтенсифікувався процес підготовки льотно-технічного складу перш за все шляхом збільшення кількості та якості практичних навчань і навчальних тренувань частин і підрозділів.
Протягом лише 2016 року (який, до речі, був оголошений «роком авіації») було проведено 4200 навчальних повітряних боїв і перехоплень, 350 десантувань, 300 практичних стрільб по наземних цілях (причому, методику атаки наземних цілей відпрацьовують не лише льотчики Су-25 і Су-24, а й МіГ-29).
Цікаво, що вперше за дуже довгий час на навчання відпрацьовувався такий елемент як посадка на авіаційній ділянці автотраси бойових літаків МіГ-29 і Су-24 (що було предемонстровано в рамках проведення командно-штабних навчань «Небесний щит-2016» в серпні 2016 р.)
З 2016 р вперше здійснювалася підготовка випускного курсу льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил на двомісних навчально-бойових літаках Су-25 і МіГ-29. Така практика продовжилася і в цьому році.
В стройові частини поставлені модернізовані тренажери літаків МіГ-29, Л-39 і мобільний комплекс для МіГ-29. Що разом узяте дозволяє підтримувати практичні навички льотного складу в майже ідеальному стані.
Однак говорячи про льотний склад не можна обійти і деякі негативні моменти. Так, на початку 2017 р з армії пішли троє підготовлених льотчиків-штурмовиків, котрі пройшли війну на Донбасі, проте не змогли впоратися з вантажем побутових проблем. До речі, в їх числі і знаменитий «льотчик Волошин», якого росіяни у свій час звинувачували в збитті малайзійського «Боїнга».
Коли ж у бій за Донбас?
Що стосується відновлення повномасштабних бойових дій на Донбасі, то тут перспективи застосування авіації вкрай неясні. У разі зіткнення безпосередньо з російськими ВПС, то тут питання полягає тільки в тому, як швидко українська авіація буде знищена і чи встигне нанести скільки-небудь серйозної шкоди ворогові.
І навіть якщо ми залишимося з проросійськими бойовиками на Донбасі «тет-а-тет», то і тоді застосування авіації буде далеко не безхмарним. Адже за ці роки Кремль встиг поставити не тільки величезна кількість ПЗРК, а й більш сучасні мобільні ЗРК типу «Стріла-10» або «Оса-АКМ». Мало того, в «піонертаборах» в Ростовській області досвідчені інструктори змогли підготувати і достатню кількість підготовлених розрахунків.
З іншого боку для потреб ВПС ударними темпами закуповуються засоби радіоелектронної боротьби, які при грамотному використанні можуть серйозно ускладнити роботу ППО. Є серйозні підстави говорити про наявність досить великої кількості керованої зброї великої дальності, яка дозволить для знищення точкових цілей не заходити в зону дії військової ППО.
До складу Повітряних Сил України також входять і частини ППО, причому на сьогоднішній день вони залишаються досить серйозною аргументацією для російських військових в плані розгортання повномасштабної війни.
В цілому можна сказати, що при забезпеченні ритмічного фінансування Україна має всі можливості власними силами не тільки відновити, але і значно посилити свої повітряні сили.
А те, що такі фінансові вливання цілком реальні, підтвердив сам Президент під час недавніх урочистостей до Дня Повітряних сил ЗСУ під час робочої поїздки до Вінницької області. Він заявив буквально наступне – «На відновлення боєздатності, утримання, експлуатацію та ремонт озброєння і військової техніки Повітряним силам України виділено з державного бюджету понад 1 млрд грн».
Бойовий склад Повітряних Сил України (за станом на 01.08.2017 р):
– штурмовики Су-25 -17, Су-25М1 – 8, Су-25УБ – 6, Су-25УБМ1-1;
– навчально-бойові штурмовики L-39С – 29, L-39M1- 11;
– фронтові винищувачі МіГ-29 – 25, МіГ-29УБ -7, МіГ-29МУ1 – 6;
– середній бомбардувальник Су-24М – 17, розвідник Су-24МР – 9;
– винищувач-перехоплювач Су-27 – 19, Су-27П – 9, Су-27УБ – 7;
– військово-транспортний літак Іл-76МД – 6;
– військово-транспортний літак Ан-24Б – 2, Ан-24РТ – 1;
– військово-транспортний літак Ан-26 – 13, Ан-26РТ – 1, Ан-26Б – 2, Ан-26КПА – 1, Ан-26Ш – 3;
– фоторозвідник Ан-30Б – 3;
– пасажирський літак Ту-134АК -1;
– військово-транспортні вертольоти Мі-8: Мі-8ТП-2, Мі-8МТВ-5, Мі-8МТ – 4, Мі-9 – 2, Мі-8ПС-11 – 1;
– навчальні вертольоти Мі-2МСБ – 3.
