У позовній заяві екс-власник Приватбанку, олігарх Ігор Коломойський стверджує, що погодився на націоналізацію виключно в інтересах клієнтів банку і тільки після того, як державні чиновники переконали його в тому, що банку потрібно оздоровлення.
Але через кілька місяців після націоналізації Коломойський виявив, що вона була:
- заздалегідь спланованою акцією;
- носила характер рейдерства;
- передбачала не тільки націоналізацію банку, але і подальшу конфіскацію особистого майна акціонерів, посадових осіб банку, вкладників і клієнтів.
Головне протиріччя позовних вимог Коломойського - це фінансовий стан банку на момент націоналізації.
«Законні підстави для визнання банку неплатоспроможним, на його думку, були відсутні, але він погодився на націоналізацію заради оздоровлення фінустанови. Тобто щось все-таки треба було оздоровити? Дірки в капіталі в розмірі 148 млрд грн нібито не було, але сказати про це публічно в «Приваті» не могли, оскільки на них «тиснули в НБУ», виснажуючи «стабільний та технологічний» банк цілеспрямованими інформаційними атаками», - йдеться у статті.
На думку авторів матеріалу, позов Коломойського, «якщо опустити слізливу прелюдію про «інформаційні» атаки і «тиск НБУ», будується на протиріччях двох законів України, що визначають різні процедури визнання банку неплатоспроможним, підстави та умови для забезпечення капіталізації банку державою тощо.
«Претензії до процедури націоналізації, не до суті. Тим простіше буде довести її неспроможність і складніше відстояти правоту урядовців, що проводили націоналізацію», - йдеться у статті.
Нагадаємо, нещодавно Коломойський подав до Національного банку України позов про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позивачем є Ігор Коломойський, а відповідачами у справі виступають Національний банк, ТОВ «Ріботто», ТОВ «Редакція газети Закон і Бізнес», ТОВ «Інформаційне агентство Інтерфакс-Україна», ТОВ «Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна» і фізична особа Тарас Мірошник. Третіми особами у справі виступають Валерія Гонтарева, Геннадій Боголюбов, а також ТОВ «Інкерія» і ТОВ «Інком 2001».
Як відомо, Коломойський та пов'язані з ним компанії та особи вже подали до суду 90 позовів у зв'язку з націоналізацією Приватбанку. Зокрема, позови подані проти Національного банку України, Міністерства фінансів України, Фонду гарантування вкладів фізосіб та державного ПриватБанку.
Зокрема, Коломойський оскаржує саму процедуру виведення Приватбанку з ринку (4 позови), постанову Кабміну про входження держави в капітал фінустанови (2 позови) та намагається розірвати поруку по кредитах рефінансу (1 позов). До судів подано також 42 справи, в яких позивачі намагаються оскаржити те, що вони пов'язані з власниками Приватбанку. Зокрема, це позови від родини Суркісів, футбольного клубу «Динамо Київ», що очолює голова родини, та «Акцент Банку», який є власністю сім'ї.
Ще 19 справ спрямовано до суду з метою скасувати процедуру ball-in, коли депозити великих вкладників перетворювалися на капітал банку при націоналізації. В 17 справах офшори та фізособи, визнані пов'язаними з Приватбанком, оскаржують припинення нарахування відсотків по депозитах.
В Національному банку заявляли, що позови, за якими оскаржується націоналізація, не можуть мати наслідком повернення банку попереднім власникам.
