Серед гуртів, які носитимуть «зірку» від хати до хати, буде й фольклорний колектив «Черемшина» з Олександрівки, що у Богодухівському районі.
Створили «Черемшину» небайдужі односельці далекого 1986-го. Спочатку про колядки не йшлося. Роки боротьби з народними традиціями дали про себе знати. Особливо нещадно й жорстоко пройшовся по багатій й співочій Олександрівці 1933 рік — село було серед занесених на «чорну дошку». Це означало, що посланим владою активістам було наказано нишпорити по людських коморах, не пропускаючи нікого, а товарообмін із селом був заборонений. Чимало колядників тоді, в роки Голодомору, вимерло, а хто залишився серед живих, був заляканий на все життя. Під заборону потрапили й колядки.
У середині 1980-х минулого століття почалося чергове українське культурне відродження. Тоді й народилася «Черемшина». Спочатку ентузіасти просто співали народних пісень на урочистостях. Особливо полюбляли Новий рік. Запрягали у двоє саней коней, яких випрошували в голови колгоспу, у супроводі двох парубків верхи відправлялися на ферму й у тракторну бригаду вітати односельців зі святом. Через якийсь час дійшли і до колядок.
Різних різдвяних пісень співають нині олександрівці, але обов'язково й «Нова радість стала», що її, до речі, уперше записано на Слобожанщині. Проводжають вони старий рік та зустрічають Новий і за старим літочисленням. Водять, як того вимагає традиція, Маланку.
Колектив добре вписується в плани майбутнього села. Пов'язані вони із зеленим туризмом. Олександрівка ідеально підходить для цього бізнесу. Чудова природа: сосновий лісок, водосховище, де можна купатися й вудити рибу. До туризму залучать і громаду з її худобою, городами, конями.
А якщо людина, яка приїхала в село, аби власними руками зірвати полуницю на городі, покопатися в землі, скупати коня у воді з відблисками заходу сонця, захоче ще й почути народну пісню, ознайомитися з слобожанськими традиціями, то «Черемшина» допоможе в цьому. Бо не лише варениками та борщем живе людина.
