У небі над українським містом Золочевом у Львівській області 3 травня 1985 року сталася одна з найзагадковіших авіакатастроф на території України — зіткнулися пасажирський літак Ту-134А, який прямував з Таллінна до Львова, і військовий Ан-26, який летів зі Львова до Москви. Всі 94 людини, що перебували на бортах загинули, інформує Ukr.Media.
Ту-134А з бортовим номером СРСР-65856 вилетів з талліннського аеропорту о 10:38 3 травня 1985 року. Літак виконував внутрішній рейс Таллінн-Кишинів з проміжною посадкою у Львові. Екіпаж складався з шести чоловік, в салоні перебували 73 пасажири — 65 дорослих і 8 дітей. Цим рейсом летіли також видатний художник-графік — «львівський Дюрер» Олександр Аксінін, і перспективний молодий естонський спортсмен з настільного тенісу Алари Ліндме.
Близько 12:00 Ту-134А підлітав до Львова, погода була хмарною. Через дві хвилини з львівського аеропорту вилетів до Москви військово-транспортний Ан-26, на борту якого знаходилося вище керівництво ВПС Прикарпатського військового округу, всього, включаючи шістьох членів екіпажу, 15 осіб. О 12:13 на висоті 3 900 м літаки зіткнулися лівими площинами...
Останні слова
Вже через багато років, коли подробиці трагедії були розсекречені, координатор Галицького авіаційного історико-технічного товариства Ярослав Янчакв дав інтерв'ю. Він розповів, що розшифровуючи інформацію «чорних ящиків» після катастрофи, комісія встановила: за кілька секунд до зіткнення в розривах хмар пілоти побачили один одного і намагалися зманеврувати.
На записах Ту-134 чути крик пілота: «Ух, е...ть!», а на військовому літаку в цей момент кричить бортмеханік: «...командир, "Тушка"!» У цей момент літаки стикаються. Наступні 3 хвилини 14 секунд чути уривки фраз, суцільно недруковані, членів екіпажу пасажирського літака. Падаючи, Ту-134 перекинувся в повітрі, немов поранена птиця, і розбився об землю. Та ж доля спіткала військовий літак. Руйнуючись в повітрі, Ту-134 та Ан-26 впали на землю і вибухнули. Не вижив ніхто...
Винні виявилися диспетчери
Для розслідування причин авіакатастрофи Міністерством оборони та Міністерством цивільної авіації була створена комісія, постановивши, що винні в трагедії три львівських диспетчери: Савчук, Шевченко та їх начальник Квашин. Прокуратура і суд постановили, що вина диспетчерів очевидна. Один з них дав дозвіл на виліт військового літака, не перевіривши, чи вільний повітряний коридор, а другий без перевірки повів талліннський літак на посадку.
Всіх трьох суд засудив до 15 років в'язниці. Через рік ув'язнення Савчук помер від інфаркту, Шевченко повісився прямо у в'язниці, а Квашин відсидів термін і поїхав у Росію.
Майор ВПС у відставці В'ячеслав Чижевський, який очолював у той час групу контролю режиму польотів у зоні відповідальності ВПС Прикарпатського військового округу розвів руками на питання про причини трагедії: «Теорія ймовірності помилок допускає фатальний збіг обставин. Авіакатастрофа над Золочевом — саме такий випадок, — сказав Чижевський. — Коли Михайлові Горбачову доповіли про цю авіакатастрофу, він назвав її епохальною».
Фатальні збіги
Два містичних випадки сталися перед вильотами літаків з Таллінна і Львова. За півгодини до зльоту, відомий естонський художник і друг художника-графіка Аксініна Тиніс Гвинт вирішив сфотографувати їх. В той кадр фатальним чином потрапила табличка аеродромної огорожі «Виходу немає».
Літак до Львова вилетів точно за розкладом, о 10:38. В цей час в Україні хтось із проводжаючих Ан-26 запропонував сфотографуватися з вищим керівництвом на тлі літака. Всі дружно підтримали цю ідею.
«Всі авіатори знають про неписане авіаційне марновірство — не фотографуватися перед вильотом», — сказав Чижевський, відзначаючи, що, на жаль, це не було відомо пасажирам бортів.
