Через тиждень, посилаючись на губернаторські вибори, їх звідти виселили, тепер вони живуть у селі Листяна - у напівзруйнованому будинку без комунікацій. Роботу знайшли на фермі в Милоградово - за 5 кілометрів. Там влаштували дитину в місцеву школу. Однак, сім'я вже збирає гроші на зворотну дорогу. Чому - розповіла кореспонденту Олена Савченко
«У Листяному зв'язку немає. Зараз я в Милоградово - привозила дитину в школу і заходила в контору. Розмовляла з фермером, який нас взяв - Редькиним. Я попросила перевести нас з Листяного, куди нас засунули, хоча б у Милоградово, щоб було ближче. Листяна - це перевал, якщо взимку замете, туди ні лікарі, ніхто не доїде. Там у школи навіть діти не їздять. Він навіть не захотів мене слухати, ледь не виставив за двері. Сьогодні дитина пішла в школу - перший день. Зараз піду туди, заберу заяву і дитину. Попросила дати хоч що-небудь на життя - до зарплати, нам нічого не дали. Зарплата у доярок була близько 25 тисяч, а отримали вони близько 14. І то повинні були виплатити 10 вересня, а обіцяють лише 17. Не знаю, чи дадуть мені грошей за відпрацьований. Думаю, що ні.
На роботу вийшли. Зять став трактористом. Мені обіцяли, що я буду технологом - у підсумку поставили дояркою. А я в житті корову ніколи не бачила! А тут мені сказали доїти! Уявіть мій шок. Ніяких документів не дали, на руках у нас нічого немає. Я взагалі не знаю, де наші паспорти і як нам взагалі виїжджати звідси. Не знаю, чи віддадуть нам документи. На цьому тижні треба їхати в райцентр.
Поселили нас в «хатині Дядька Тома». Дах тече, стеля вся мокра підвал розсипався. Коли була повінь, вода була під підлогою. Вогкість неможлива, дров немає, щоб будинок протопити. Зараз там дуже сиро і холодно. Туалет на вулиці, і він повний. Ми сказали, що треба почистити - нам відповіли, що це робиться вручну: «берете відра і черпаєте».
Деякі люди ставляться до нас добре: хто картоплю дасть, хто олії наллє. А деякі - як до скотів. Як ніби ми винні, що у нас там війна і стріляють...
У молодшої дитини застуда - він задихається, у нього обструктивний бронхіт. Швидше за все, йому ще й клімат не підходить. Ми колемо йому ліки, тоді набряк спадає, і він починає нормально дихати. Тут немає лікарів. Взагалі. В Ользі є кілька, але хірург приїжджає кілька разів на тиждень. Їхати туди дві години.
Я подзвонила Ользі, яка допомагала нам, коли ми приїхали. Вона прочитала про нас в інтернеті, вислала мені грошей, зараз збирає кошти на зворотну дорогу. Ми повертаємось в Україну - в Свердловськ Луганської області. Тут жити неможливо, чесно вам кажу». У даний момент інтернет-ресурс допомагає зібрати гроші на зворотну дорогу.
За даними УФМС з початку року в Приморський край прибуло 2385 українців, а покинуло регіон 2440. З ПВР люди виїжджають за свій рахунок, адже згідно російському законодавству безкоштовний проїзд надається тільки один раз - після отримання статусу вимушених переселенців.
