Інтеграція обіцяє білоруській економіці як вигоди, так і проблеми. Мінськ, як і раніше, плекає надію на преференції та кредити без проведення реформ. Це призведе до втрати суверенітету, вважає Наталя Макушина.
Євразійский інтеграційний проект - ЄАЕС, створення якого на пострадянському просторі замислювали ще 20 років тому, запрацює з 1 січня 2015 року. Щоправда, не в тому вигляді, в якому було заплановано від початку - за участі лише трьох країн: Білорусі, Казахстану та Росії, чиї президенти вже підписали закони про ратифікацію угоди про ЄАЕС.
В черзі до вступу стоять Вірменія та Киргизія. Причому, щодо союзницьких відносин з Москвою усі прибічники інтеграції плекають виключно меркантильні надії та відчайдушно торгуються за преференції, будучи впевненими, що ініціатор інтеграції, Кремль, скупитися не стане.
Свято неслухняності
Але свято інтеграційної єдності у Мінську 10 жовтня стало, скоріш, святом неслухняності. Білорусь ратифікувала угоду про ЄАЕС із застереженнями, згідно з якими вона бере на себе обов'язок виконувати свої договірні зобов'язання за умов, які не будуть погіршувати економічний стан в країні. Окрім того, Україна зі своїм величезним ринком у 45 мільйонів жителів , на що дуже розраховував Володимир Путін, активно працюючи над створенням єдиного економічного простору на територіях країн колишнього СРСР.
Наталія Макушина, оглядач
