Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) за підсумками саміту у Відні ухвалила рішення не знижувати квоти на нафтовидобуток, зберігши їх на рівні 30 мільйонів барелів на добу. Для аналітиків це виявилося несподіваним, так як багато хто розраховував хоча б на символічне скорочення. Відповідь, однак, - категоричне «ні», хоча і зараз організація за фактом качає на мільйон барелів більше всіх обумовлених стель.
За кілька тижнів, що передують саміту, представники практично всіх експортерів встигли висловитися на тему «несправедливо низьких цін», натякаючи, що рішення про зниження практично безальтернативно. Дійсно, за останні п'ять місяців нафта подешевшала майже на 30 доларів, чого не траплялося з кризи 2008 року. Такий обвал загрожував істотними труднощами як членам ОПЕК, так і іншим значущим нефтовидобувальникам.
У поточному році відразу кілька ключових гравців ринку різко наростили видобуток. За оцінкою аналітиків і представників нафтових компаній, опитаних Bloomberg, з червня обсяг виробництва нафти серед країн ОПЕК збільшився на мільйон барелів у день. В основному за рахунок Іраку та Лівії, але не тільки. Скажімо, Саудівська Аравія стала качати на 80 тисяч барелів на добу більше.
До цього слід додати, що триває ефект від «сланцевої революції» в США. Американські виробники вже перевершили минулорічні результати приблизно на 700 тисяч барелів. Свою лепту внесла і Росія, де, за попередніми оцінками, видобуток піднялася на 100 тисяч барелів. В результаті до осені основні нафтовидобувні країни щодня викидали на ринок на 2 мільйони барелів більше, ніж на початку року.
Цього світовий ринок поглинути ніяк не міг. У Китаї зростання більше йде по інтенсивному шляху: споживання нафти і газу, звичайно, зростає, але повільніше, ніж економіка в цілому. Інші ключові економіки світу демонструють куди більш скромні темпи зростання, а в Європі і зовсім почалася стагнація. Результат був цілком передбачуваним - ціни впали.
Так чи інакше, але намір підтримати ціни висловлювалися не тільки в Ірані, Кувейті та Венесуелі, яких низькі ціни зачіпають в першу чергу, але і в Саудівській Аравії. Але ніякої конкретики - одні загальні слова. Найдивовижніше сталося за два дні до засідання, коли зустрілися у Відні представники Росії, Венесуели, Саудівської Аравії і Мексики. Вийшов до преси нафтовий міністр Венесуели Рафаель Рамірес заявив, що всі чотири країни вважають поточні нафтові ціни «низькими». Проте через дві доби він же сказав, що жодних рішень про скорочення видобутку від зустрічі не планувалося. А саудівці і зовсім повідомили, що від розмови не чекали нічого конкретного і діалог з Росією (найбільшим нафтовидобувальником за межами ОПЕК) може полягати лише в спільному моніторингу цін.
Те ж саме було і після зустрічі представників Саудівської Аравії з Іраном. Іранські представники зазначили, що «консультації пройшли дуже добре». Однак після того як рішення було оголошено, нафтовий міністр Ісламської Республіки Намдара Зангане вже з сумом признався, що рішення ОПЕК Ірану не подобається, але він буде чесно його виконувати.
В останні тижні багато тлумачили про те, що ОПЕК може скоротити видобуток на якийсь символічний обсяг, наприклад 500 тисяч барелів на добу. У нинішніх умовах це мало що дало б, але, принаймні, продемонструвало б бажання експортерів, і, насамперед, Ер-Ріяда, боротися за високі ціни. Нарешті, висловлювалося припущення, що квоти збережуться, але за їх виконанням будуть суворіше стежити (що і правда призвело б до реального зниження видобутку на мільйон барелів на день).
За фактом само не зроблено нічого. Проте представники Саудівської Аравії та Кувейту вже назвали прийняте у Відні рішення «великим». Виглядає знущанням, але не все так просто. Позиція Ер-Ріяда досить міцна, щоб пережити короткочасне падіння цін нижче 80 доларів за барель (власне, така ціна не є по-справжньому проблемною практично для всіх членів організації, за винятком, можливо,Венесуели).
Саудівці заглядають в завтрашній день і оцінюють свої перспективи на більш тривалий період, ніж місяць чи півроку. Королівство в'язалася в рішучу боротьбу з новим конкурентом в особі американської сланцевої індустрії. США в цьому сенсі високі ціни на нафту вигідні, оскільки дозволяють багато інвестувати у видобуток. А ось при ціні 70-75 доларів за барель або нижче значна частина видобувних компаній серйозно ризикує вилетіти в трубу.
Саме так сталося в 1986 році, коли піднеслися було після 15-річного спаду нафтову галузь США буквально поклали на лопатки саудівські конкуренти. Араби опустили ціну до 10 доларів за барель, збільшивши виробництво майже на третину. Схоже, що і зараз стратегія обрана аналогічна - за принципом «хто перший моргне». І запас міцності у саудівській Aramco набагато більше, ніж у дрібних американських виробників, що інвестують в розвиток високотехнологічною і складною видобутку позикові кошти. Ну а коли значна частина сланцевих нафтодобувників розориться, ціни можна повернути і на колишній рівень, оскільки знову підняти індустрію з руїн дуже складно.
Так чи інакше, але нафта марки Brent вже «сходила» до 72 доларів за барель після оголошення ОПЕК. І є підстави вважати, що поблизу цих позначок ціна може протриматися досить довго. Як мінімум до тих пір, поки триває «війна цін». Для Росії це означає необхідність тугіше затягнути пояси. У Мінфіні вже заявили, що прогноз на нафту по 80 доларів за барель занадто оптимістичний і бюджет потрібно переглядати виходячи навіть з більш слабких показників.
