Які ваші очікування від нового парламенту та уряду?
Я налаштований оптимістично, тому що присутність громадських активістів повинно змінити режим роботи Ради. Адже раніше там не було в такій кількості активістів, журналістів, а тепер, я сподіваюся, вони будуть співпрацювати, і це якісно змінить роботу парламенту. Крім того, ми вперше маємо чітку проєвропейську більшість в Раді, тобто в ідеологічному плані сталася сильна зміна, зникла комуністична партія. Єдине, що засмучує, що серед новообраних депутатів є представники СНУ, яких я вважаю біологічними расистами. Вони не дуже вписуються в проєвропейську Раду.
Щодо уряду, хотілося б, щоб вирішальні посади зайняли експерти, а не просто представники партій. Щоб професіоналізм був адекватним сфері вибору міністра.
Як ви охарактеризуєте темп проведення реформ в Україні?
Дуже повільний. Зі старим парламентом в Україні були складності, крім того, війна, яка відволікає від реформ. Люди розуміють, що не все так просто і швидко, але зараз очікування величезні. Важливі реформи мають бути проведені швидко.
З чого почати?
Пріоритети залишилися незмінними: боротьба з корупцією, реформа судової системи - ці реформи обговорювалися рік тому, ще з Януковичем у влади. Можна сподіватися, що зараз при новому розкладі в парламенті, будуть прийняті необхідні закони. Основна проблема України - державний апарат, який повинен бути реформований. Також хабарництво, непотизм, бюрократія. Вам доведеться частину держслужбовців звільнити - зараз багато держслужбовців, які мало заробляють, а потрібен маленький апарат людей, які добре працюють і заробляють. Зараз всі передумови для змін є. Але це буде важкий процес, тому що люди постраждають, та й олігархічні клани будуть чинити опір. Адже багато втратять свої "годівниці".
Політична ситуація в Україні сприятлива, тому що громадянське суспільство, політики, населення - консолідовані, але є величезна проблема Донбасу, війни, загрози подальшої окупації і це відволікає, на проведення реформ не вистачає енергії. Частково, в цьому і був задум цих акцій Кремля в Донбасі. Ну, і друга проблема, яка зараз виникла на жаль, інвестиційний клімат в країні вкрай постраждав. Іноземні інвестори бояться вкладати гроші в країну, де йде війна, і майбутнє якої здається невідомим. І це, звичайно, теж великий виклик для українського уряду.
Якщо Україна буде оновлювати законодавство, держапарат, судову систему, усувати перешкоди, які існували завжди - бюрократію, корупцію - ситуацію вдасться виправити. Думаю, Захід теж повинен допомогти Україні в цьому відношенні і намагатися компенсувати підрив інвестиційного клімату. Скажімо, потрібна повна ратифікація Угоди про асоціацію усіма країнами-членами ЄС, можна впровадити страхувальну систему іноземних інвестицій в Україну. Джорж Сорос про це писав: щоб інвестори не боялися вкладати гроші в українську економіку, їх вклади повинні страхуватися від політичного ризику. Тоді вони будуть впевнені, що в найгіршому випадку отримають свої гроші назад.
Курс на Європу
Можна говорити про те, що Україна заявила про себе, як про країну, здатної жити за європейськими правилами, і в чому це виражається?
Вона зараз оголосила про себе, як країна, населення якої сильно хоче змін, європеїзації. Але перезаснування української держави ще потрібно зробити, це величезна робота. Треба зізнатися, до вступу в Євросоюз ще дуже далеко, наближення до цього моменту буде тривати роки й роки. Втім, у такій ситуації були центрально - і східно-європейські країни, вони йшли до членства по 12-15 років.
Якою сьогодні виглядає Україна в очах західного світу?
Картина різко змінилася. Люди в Європі сьогодні набагато більше знають про Україну, ніж рік тому. Для багатьох в ЄС або США це було просто біла пляма на карті. В Німеччині зараз дуже багато аналітичних статей про Україну. Але все-таки Україна залишається корумпованою державою, з величезним державним апаратом. Наприклад, у сфері вищої освіти - сотні університетів, багато з яких не мають права на існування, тому що не є насправді університетами. В медицині та інших сферах те ж саме. Багато чого існує формально, невиправдано і непрофесійно.
Яка, по-вашому, буде подальша роль ЄС в російсько-українському конфлікті?
Євросоюз відіграє ключову роль. Членство в НАТО поки не на порядку денному для України, але підписання Угоди і часткова його ратифікація - це залежить від країн ЄС. Поки що не видно особливого вкладу Євросоюзу, який би відповідав драматичності ситуації в Україні. Є регулярні відносини, є фінансова допомога, але, тим не менш, ситуація вимагає ще більшого фокусування уваги на Україні, і якщо сьогодні критикувати якусь організацію, то це саме ЄС.
Оцініть ефективність міжнародних місій, що працюють на сході України. Чому шановні організації не наважуються навіть на чіткі формулювання щодо того, що відбувається?
Проблема з ОБСЄ у тому, що ця організація включає Росію та інші проросійські країни. Тому керівники цієї організації в складній ситуації, вони вибирають дипломатичні формулювання. Але я б не став критикувати їх, вони діють в дуже важких обставинах і роблять те, що можуть.
Смутний час
Ваш прогноз на найближчий час для української економіки.
Наступні два-три роки будуть складними, навіть якщо стартують реформи. Тому що між проведенням реформ та ефектом від них є певний проміжок часу. Якщо ситуація з Росією вирішиться якимось чином, то цілком реальне різке зростання економіки, вже реформованої, консолідованої держави.
А що чекає Росію? Чим може закінчитися падіння цін на нафту і девальвація рубля?
Це авторитарна, корумпована держава і збереження цієї системи - сенс російської внутрішньої і зовнішньої політики. Важко передбачити, що буде в Росії, але ось цей відносно благополучний період, характерний для двох термінів Путіна і одного - Медведєва, він закінчився. Далі економічна ситуація буде тільки погіршуватися.
Стане політика РФ більш помірною у зв'язку з цим чи радикалізується - невідомо. Росію чекає новий смутний час. Зараз на багатьох фронтах ця країна втрачає позиції: в економіці, міжнародній політиці. Ставлення до Росії на Заході за останній місяць, у тому числі в Німеччині, різко змінилося на гірше, Росію зараз розглядають швидше як джерело загрози.
