Вихід з Афганістану, нова місія у Європі: НАТО змінюється, аби стримувати Росію. Переконлива дипломатія мусить вміти за себе постояти, вважає оглядач Бернд Ріґерт.
2014-ий рік став поворотним для найбільшого військового альянсу світу. Від перебування "поза зоною" НАТО - з дорогої та тривалої миротворчої місії в Афганістані - Альянс повернувся до оборони Європи. До такого різкого повороту НАТО мусив вдатися не зовсім з власної волі. До цього своїм ударом по суверенітету України його примусила Росія.
У НАТО, після запланованого виходу з Афганістану, в принципі, хотіли спокійно переключитися на нові завдання і до того ж заощадити гроші. Але так вже не вийде: у Європі швидко мають бути відновлені потенціал та можливості, які за минулі двадцять років після розпаду Радянського Союзу з чистим сумлінням демонтували.
Росію сприймають як загрозу для східних членів НАТО. Навіть якщо російське вторгнення до Естонії чи Латвії є маловірогідним, у Брюсселі панує відчуття , що Росія на чолі з президентом Путіним вже є не партнером, а непередбачуваною і владолюбною країною. НАТО відчуває себе зобов'язаним продемонструвати силу. Альянс вже посилив військову присутність у Балтійському морі та в повітряному просторі між Фінляндією та Румунією. Тепер час озброюватися на суші. НАТО створює сили швидкого реагування , які, принаймні поки, не є особливо швидкими чи сильними.
Знадобиться ще якийсь час на те, щоб достатньо солдатів, близько 4 тисяч, у випадку кризи були готові до розміщення в країнах Балтії або в Польщі. Сили швидкого реагування "Вістря" мають перебувати у стані постійної бойової готовності. Це означає і додаткове залучення персоналу та коштів і для Бундесверу. Для переконливого стримування Росії за допомогою звичайних збройних сил, країни НАТО мусять кількісно підсилити піхоту та бронетанкові війська. На них минулими роками заощаджували. А відновлення цього потенціалу буде дорогим та тривалим.
Бернд Ріґерт, кореспондент у Брюсселі
