«У довготерміновій перспективі європейська армія допоможе Європі сформувати свою спільну зовнішню і безпекову політику і об'єднати відповідальність», - сказав Юнкер минулої неділі в інтерв'ю німецькій газеті Die Welt.
Досвідчений політик із більш ніж 30-річним стажем, звичайно, визнав, що негайно створити таку армію неможливо. Але, за його словами, спільна європейська армія надішле Росії чіткий сигнал, що Євросоюз серйозно налаштований на захист європейських цінностей.
Країни-члени ЄС повинні консолідувати свої оборонні спроможності задля ефективнішого використання військових бюджетів у час фінансових обмежень, підкреслив Юнкер. Речник Єврокомісії Маргарітіс Шінас, коментуючи інтерв'ю шефа, зауважив, що, за оцінками, раціональне поглиблення співробітництва країн-членів у сфері безпеки та оборони дасть змогу заощадити до 120 млрд євро бюджетних коштів щорічно. Він також нагадав, що безпека і оборона є одним із пріоритетів, визначених Юнкером на п'ятирічний термін роботи своєї команди єврокомісарів.
У стратегії нової Єврокомісії Юнкер, зокрема зазначав, що Європа головним чином є «м'якою силою», але навіть найпотужніші «м'які сили» не можуть діяти довго без інтегрованих оборонних спроможностей.
За словами Шінаса, Єврокомісія і Європейська служба зовнішньої діяльності отримали завдання підготувати пропозиції про збройні сили ЄС. Це питання буде винесено для обговорення на червневе засідання Європейської ради, присвячене спільній політиці безпеки та оброни.
Збройні сили ЄС: концентруй і розподіляй
Позиція Юнкера не є унікальною і сенсаційною для Євросоюзу. Політики, чиновники, військові, експерти різних рівнів уже давно ведуть дискусії про кінцеву мету спільної політики безпеки та оборони ЄС (CSDP). У Лісабонській угоді офіційно виписано формулювання цієї політики, а її реалізація стає все актуальнішою в умовах військової агресії Росії проти України та загрози з боку східного сусіда решті країнам Європи.
Утім, увагу фахівців до заяви Юнкера загострило пряме використання політиком такого високого рівня - Президентом Єврокомісії - терміну «європейська армія», під яким слід розуміти єдині збройні сили Євросоюзу. Ще рік тому така ініціатива не мала би шансів на життя. Адже європейці не відчували прямої воєнної загрози, сектор безпеки та оборони у багатьох країнах втратив пріоритетність, так само як і належне бюджетне фінансування.
Лісабонська угода визначає принцип співпраці в оборонній сфері. Це концепція «концентрації та розподілу» (P&S). Вона передбачає, що країни-члени надають до спільних європейських безпекових ініціатив наявні у них оборонні спроможності, ресурси, озброєння, військові підрозділи, які перебувають на високому рівні розвитку. Наприклад, якщо Естонія не має власних військово-повітряних сил, то доцільно не витрачати кошти на їхнє створення, якщо цей елемент нададуть інші країни (як це зараз відбувається у форматі НАТО). У свою чергу, Естонія має сильні можливості з кібероборони і готова виділити цей компонент.
Відтак, заяву Юнкера про європейську армію можна розуміти як кінцеву стратегічну мету реалізації спільної політики безпеки та оборони ЄС. Коли рівень глибини співробітництва у цій сфері дозволить сформувати, ефективно управляти і застосовувати єдині збройні сили ЄС.
Бойові тактичні групи - дорого і неефективно
Для оцінки складності процесу створення армії ЄС можна подивитися на нинішній рівень практичного військового співробітництва серед збройних сил країн-членів. Одним із прикладів такої взаємодії є створення і функціонування бойових тактичних груп ЄС, військові підрозділи і ресурси до яких надаються рядом країн-членів.
Відповідна концепція швидкого військового реагування ЄС була затверджена 11 років тому, і вже з 2007 року військові керівники доповіли політикам про вихід сформованих бойових тактичних груп на рівень повної оперативної готовності. В одній із них - HELBROC - брали участь підрозділи і літаки Збройних сил України. Але з літа минулого року українська сторона призупинила цю співпрацю, адже всі ресурси були перекинуті на опір російській агресії.
Так ось, за вісім років існування бойових тактичних груп вони жодного разу не були застосовані, хоча ЄС доволі активно здійснює свої миротворчі, дорадчо-тренувальні безпекові операції та місії у деяких регіонах світу. Автору цих рядків уже неодноразово доводилося чути від високопоставлених європейських чиновників і дипломатів, що концепція бойових тактичних груп переважно не виконувалася.
Це пояснюється, по-перше, відсутністю політичної волі і скептицизмом багатьох країн-членів щодо доцільності цих військових формувань, по-друге, значними витратами на їх утримання, по-третє, наявністю аналогічних сил швидкого реагування під парасолькою НАТО. Наприклад, Швеція для забезпечення піврічної ротації своїх підрозділів у складі бойової тактичної групи витратила близько 100 млн євро. Тому дедалі частіше лунають думки про необхідність переосмислення концепції, яка не працює навіть на тактичному рівні батальйону, а тут ще Юнкер висловився про європейську армію... А це вже більш складне поняття стратегічного військового будівництва.
ЄС і НАТО: взаємне доповнення, а не дублювання
Окрім політичної волі, ще необхідний консенсус усіх 28 країн-членів ЄС, без чого жодні спільні збройні сили створити неможливо. І особливо показовою тут є позиція Великої Британії. Цей яструб категорично проти саме військових ініціатив у межах ЄС. Британський прем'єр наголошує, що на Європейському континенті усі завдання з безпеки та оборони виконує НАТО, а формування спільних збройних сил ЄС є марною тратою ресурсів, фінансових і військових. Чи доцільна європейська армія, якщо 22 країни ЄС є союзниками по Альянсу?
Як відомо, у самому НАТО також відбуваються масштабні процеси, спрямовані на підвищення рівня оборонних спроможностей. Відповідаючи на російську загрозу на східних кордонах, в Альянсі створюють нові сили швидкого реагування, формують нові органи військового управління у країнах Балтії і Східної Європи, перекидають у цей регіон війська, техніку і зброю. Як це координуватиметься з аналогічними ініціативами у рамках ЄС, якщо буде створена така європейська армія?
Євросоюз і НАТО сьогодні поглиблюють, активізують і розширюють співпрацю. Це питання визначено стратегічним і пріоритетним завданням для обох сторін, про що неодноразово заявляли політики. Але головним принципом такого співробітництва визначено взаємне доповнення, але не дублювання функцій. Тому на даному етапі знайдеться чимало критиків створення армії ЄС на тлі посилення збройних сил НАТО в Європі, підвищення військової активності союзників. Водночас, концепція такої армії, її структура, чисельність, система управління наразі невідомі. Нині експерти мають запропонують європейським політикам і платникам податків таку модель військового будівництва в ЄС, що забезпечить рішучу відповідь Росії, збереже єдність усіх 28 націй, посилить і доповнить європейський і євроатлантичний виміри стримування агресії зі сходу.
