13 березня виповнилося 75 років з дня закінчення «Зимової війни» (відомої також як радянсько-фінська війна). Після нападу СРСР на Фінляндію в 1939 році, мало хто вірив, що фінам вдасться відстояти свою незалежність. Однак, маленька країна проявила несподівану стійкість у війні проти радянської імперії.
Через кілька місяців кривавих боїв, між Гельсінкі і Москвою був підписаний мирний договір. Фінляндія визнала втрату частини Карелії, Лапландії і території на Кольському півострові, але збереглася, як незалежна держава. Кілька фінських міст дісталися СРСР, а потім Росії. Правда через 75 років після війни в них уже важко знайти щось фінське.
Сьогодні, вивчаючи міста по обидві сторони фінського кордону, не просто повірити, що колись це була одна країна. Різниця колосальна. І вона явно не на користь Російської Федерації.
Печенга
Колись фінське селище Петсамо, (нині російська Печенга), цікаве тим, що поруч з ним знаходиться військова частина, в якій розташований 61-й полк морської піхоти Північного флоту. З девізом «там де ми, там перемога» вони беруть участь у війні за Донбас, "захищаючи" російських від українських націоналістів.
Ймовірно, в Печензі добре розуміють, яку "цивілізацію" несуть українським містам. Але не бачать в цьому нічого поганого. Адже головне - усвідомлення власної військової потужності, а не чистота на вулицях і продукти в магазинах.
Івало
У чотирьох годинах їзди (300 км) від Печенги знаходиться інше селище - фінський Івало з населенням всього 4000 чоловік. Це відомий туристичний центр Фінляндії. Куди, до речі, люблять їздити на відпочинок і жителі Росії.
Заполярний, Нікель
Територія селища Нікель також колись входила до складу Фінляндії, але після Другої світової війни "возз'єдналася" з СРСР. Селище Нікель і місто Заполярний знаходяться поруч. Між ними розташований гірничо-металургійний комбінат "Печенганикель", який був створений ще в дорадянський період канадсько-фінською фірмою.
Оскільки природа та екологія у місцевих жителів явно не в пріоритеті, територія цих населених пунктів являє собою випалену викидами землю. Приїжджі називають цей край не інакше як Мордор, а місцеві жителі, потрапивши в сусідні Киркенес і Фінляндію, думають, що опинилися на Небесах.
Нікель
Заполярний
Кіркенес
У 8 км від російсько-норвезького кордону (або в годині їзди від Нікелю, Заполярного - відстань 55 км) розташована Мекка шопінг-туризму жителів Мурманської області - норвезьке містечко Кіркенес. Для росіян воно привабливе не тільки гіпер-маркетами з якісними доступними товарами (одяг, взуття, в першу чергу). Сюди також приходять на розвантаження та ремонт російські риболовецькі судна.
Відсутність бюрократії, корумпованих служб і відкритість до бізнесу дозволяють витрачати до 40 хвилин на оформлення документів і дозвіл увійти в порт. У Мурманську на цю процедуру судновласники витрачають до трьох днів.
В Кіркенесі настільки багато росіян, що навіть вивіски дублюють російською мовою. Тут їм явно приємніше, ніж в Нікелі. Хоча, начебто і клімат той же.
Ковдор
На кордоні з Фінляндією розташоване ще одне російське індустріальне місто - Ковдор. Ковдорскій гірничо-збагачувальний комбінат, крім залізорудної і апатитового концентрату, також є єдиним у світі виробником бадделеїтового концентрату (використовується в кераміці та виробництві вогнетривів). Це унікальне у своєму роді підприємство.
Але, схоже, на добробуті міста наявність такого підприємства ніяк не позначається. Бізнесу практично немає. З 800 мільйонів рублів міського бюджету (близько $ 12 млн), податки від малого бізнесу складають всього 1%.
Соданкюля
Лапландська громада Соданкюля знаходиться майже на одній широті з КОВДОРОМ. Вона також має багаті природні запаси - мідно-нікелеве родовище. При цьому активно заробляє на туризмі - їзда на снігоходах, риболовля, золотодобування, Бердвотчинг (спостереження за птахами) і багато інших нетривіальних форм відпочинку. Відразу і не скажеш, що ці міста розташовані по сусідству.
Найстен'ярві
Це село жило собі у складі Фінляндії, поки "дивом" у 1944 році не виявилося в господарських обіймах Радянського Союзу. Тепер тут є школа, пошта та Ощадбанк. Місцеві жителі валять ліс, який продається за кордон. Правда, багатства тутешньої природи чомусь не принесли процвітання поселенню.
Йоенсуу
Місто Йоенсу заснували росіяни (цар Микола I), але перебуває воно у складі Фінляндії. У сусідів з Найстен'ярві, до нещастя, все навпаки - це містечко фінів, животіє в РФ. Кому пощастило більше - судіть самі.
У Йоенсу виробляють легендарне фінське масло Valio і відомі деяким українським фермерам трактори американської фірми John Deere. У Найстен'ярві виробляють лише колоди.
Кандалакша
Цей райцентр завжди був "споконвічно російським" - аж з XVI століття. З тих пір він не дуже змінився. Але місцевим російським центральний уряд у Москві допомагати не поспішає. Рятують поки що якихось інших росіян в далекому і теплом Криму.
Кемиярви
На злобу ура-патріотам, у Кандалакші є місто-побратим у Фінляндії - Кемиярви, у якого варто повчитися містобудування та містоуправління. Найпівнічніше місто Фінляндії, хоч і менше побратима в 4 рази, але виглядає куди більш пристойно. У місті працює целюлозно-паперовий завод, розвивається туристичний бізнес. Тут, наприклад, регулярно проходить чемпіонат Європи з сніжок.
Види фінських міст, завойованих Росією в 1939-40 рр, викликають лише подив - заради чого їх "звільнили" від корінних жителів? І чому відміна від нинішньої Фінляндії настільки велика? Знову клімат винен?
