Сьогодні в бінокль можна розгледіти кілометровий астероїд, який летить до Землі. Сьогодні на планеті Земля на швидкості близько 37 тисяч кілометрів на годину на максимально близьку відстань наблизитися космічний об'єкт - астероїд YB35, який має значні, як для такого небесного тіла, розміри: один кілометр в діаметрі.

Про таку новину повідомляє американське космічне агентство НАСА.

YB35, як повідомляється, в деяких частинах Землі при відсутності хмар можна буде побачити сьогодні навіть у бінокль, не кажучи вже про навіть прості телескопи.

Як повідомляє NASA, що цей об'єкт серед собі подібних настільки великий, що у нього є власний супутник.

За розрахунками вчених-астрономів, мінімальна відстань між нашою планетою і астероїдом складе приблизно 4,5 мільйонів кілометрів - це в 12 разів більше відстані до Місяця.

Таким чином, загроза «кінця світу» не настільки велика. У 2004 році астероїд BL86 підлітав майже у чотири рази ближче. Подібні об'єкти вважаються потенційно небезпечними.

Що стосується астероїда YB35, то обсерваторії по всьому світу вже давно спостерігають за ним - його зближення із Землею дозволить астрономам значно краще зрозуміти природу таких небесних тіл.

Наступного разу астероїд YB35 повинен пролетіти повз землю в 2033 році - відстань до нього скоротиться на чверть.

Нагадаємо читачам «Преси України», що вчені астрономи із США дійшли висновку, що досить дивна будова нашої Сонячної системи зумовлена міграцією Юпітера – найбільшої її планети.

Вчені вважають, що наша планета має багато відмінностей у порівняні з іншими системами. Такі системи як наші повинні мати у своєму складі декілька суперземель, які повинні володіти короткими орбітальними періодами. Але такого явища ми не спостерігаємо.

Експерти дотримуються думки, що у ранній Сонячній системі Юпітер відіграв роль ядра, яким знищують будівлі. Під час того, як наша система проходила етап формування він перейшов до внутрішньої зони, на гранично близьку відстань до Сонця. Через таке його положення орбіти суперпланет зазнали змін і розпочали стикатись одна з одною. А потім зазнавши гравітаційного впливу Сатурна Юпітер покинув внутрішню частину системи і повернувся на своє місце, а вже з залишків першого покоління планет утворились Меркурій, Венера, Земля і Марс.

Нові дослідження надають змогу вченим краще вивчити процес формування Сонячної системи, а також допоможуть дати відповіді на запитання, які стосуються певних планет і Землі.