Намагаючись утримати свою частку ринку, ОПЕК не врахувала потуги ринкових сил, які вона випустила. Ціни на нафту зажили власним життям, впавши зі $100- $90 до $35 за барель і породивши безліч наслідків.
Як пише ділове видання The Street, довгі роки ціни на нафту утримувалися на високому рівні організацією експортерів. Але сланцева революція відкрила величезні джерела нафти в інших країнах, не готових приєднуватися до якого-небудь картелю.
На момент початку сланцевої революції ОПЕК опинилася перед вибором - або втратити частку на ринку і зберегти ціну за рахунок скорочення видобутку, або зберегти обсяги видобутку, намагаючись зберегти частку ринку, не дивлячись на падіння ціни і прибутковості.
Саудівська Аравія та інші члени картелю розраховували, що завдяки нижчій собівартості видобутку нафти вони, знижуючи ціни, зможуть видавити американських виробників з ринку.
Та й піонери нової технології виявилися набагато впертішими, ніж очікувалося. Хоча багато хто з них і постраждали фінансово (особливо ті, хто мав значне боргове навантаження), але досить велика кількість продовжила роботу, скоротивши витрати. Зрештою, розпробувавши нафтовий ринок на смак, вони вже не дозволять ОПЕК насолоджуватися надприбутками на самоті.
В результаті, падіння цін на нафту створило великі хвилі на ринку. Товарні інвестори страждають (падіння нафти викликало ефект доміно на цінах інших товарів), а такі країни, як Росія чи Венесуела, економіка яких значною мірою залежить від нафти, опинилися обличчям до обличчя з бюджетною кризою і, можливо, дефолтом.
Тим не менше, для більшості демократичних країн різке зниження цін на нафту здійснило позитивний ефект, скоротивши витрати більшості корпорацій і споживачів. Крім того, зменшення світової залежності від близькосхідної нафти - завжди позитивний фактор, враховуючи нестабільність і непідзвітність більшості місцевих режимів.
Більше того, близькосхідна нафта є одним з основних джерел фінансування тероризму, і його скорочення може стати тільки позитивним чинником для всього світу.
