Цей документ помітно і в кращу сторону відрізняється від стилю і змісту тих офіційних документів або заяв, які останнім часом з'являються від імені Російської православної церкви, розповів доктор богослов'я, архімандрит Кирил (Говорун).
"Особисто для мене, як і для багатьох сторонніх спостерігачів, текст декларації став несподіванкою, як несподіваною була сама зустріч і обране для неї місце", - говорить архімандрит Кирило.
За його словами, текст очевидно менш політичний і більш християнський. Тим не менш, він може бути прочитаний по-різному, залежно від того, з якої перспективи на нього дивитися.
Те, що впадає в очі в першу чергу, - це тема християнської єдності. Вона представлена в тексті традиційно - через спільність традиції першого тисячоліття, так і інноваційно - через спільність мучеників, які постраждали за Христа вже в наш час. Хоча маються на увазі насамперед страчені ісламістами коптські, сирійські та ефіопські християни, що належать зовсім іншої традиції, ніж ті, які представляють папа і патріарх, обидва апелюють до цих мучеників як до тих, хто своїм свідченням і смертю об'єднують православних і католиків.
Близькому Сходу в декларації присвячено багато місця. Багато попередні заяви Російської православної церкви на цю тему посилалися виключно на проблеми християнської громади в регіоні, а по суті створювали привід для військового втручання і виправдання такого через засоби масової пропаганди. Однак реальність виявилася такою, що військове втручання, в тому числі під приводом захисту християн, тільки погіршило їх становище в регіоні. У Швеції, де я викладаю, багато мої учні — християни з Сирії та Іраку. І вони категорично проти тих військовий дій, які Росія проводить в регіоні нібито в ім'я їх інтересів. По суті, декларація визнає цю реальність і єдиною альтернативою насильству не бачить нову війну, а припинення військових дій. Також вона говорить про страждання всіх жертв війни, в тому числі мусульман.
В аналогічному ключі представлена ситуація в Україні. Кинулося в очі, що ніде в тексті не йдеться про «громадянську війну», хоча саме так характеризується конфлікт на Близькому Сході. Навіть папа в минулому мав необережність назвати війну на Україні «братовбивством» (fratricide), чим викликав чималу критику. Зараз він не використовував навіть ці евфемізми. Згідно з абзацами про Україну згадалася аналогічна декларація, підписана папою Франциском і константинопольським патріархом Варфоломієм за результатами їх зустрічі в листопаді 2014 року. Тоді теж «сторони, залучені в конфлікт», були покликані до того, щоб стати на шлях діалогу. Характерно, що в тій декларації містився заклик поважати міжнародне право, що було прихованим осудом анексії Криму. У Гаванській декларації навіть прихованих згадок про Крим немає, зате повторена призабута теза про те, що українські греко-католики мають право на існування. Також міститься заклик до православних жити з ними в мирі. На тлі того, що раніше сама можливість зустрічі папи і патріарха виключалася Москвою через греко-католиків, це вже помітний прогрес.
На думку архімандрита Кирила, декларація не є повністю вільною від політичного навантаження.
У ній закладена поляризація між бідними і багатими, релігійними і світськими країнами. Також контрастно показано Росія, в якій «безпрецедентно відроджується християнська віра», і Україна, де «суспільство приведено у глибоку економічну і гуманітарну кризу». Правда, кожна сторона бачить цю поляризацію по-своєму. Для папи Франциска це, очевидно, протистояння глобального Півдня і глобальної Півночі. А для патріарха Кирила — глобального Сходу, в центрі якого Росія, і глобального Заходу. Також декларація робить акцент на колективні права, замовчуючи права індивідуальні.
Незважаючи на це, декларація - саме з-за свого християнського, а не політичного характеру - може не сподобатися тим, кого колись в Україні назвали «політичними православними». Сюди входять і православні фундаменталісти, які виступають навіть проти натяку на контакти з християнами інших конфесій, і ті хто шукають у Церкві альтернативу радянській ідеології, і православні сталіністи, і піклувальники «російської весни» в Криму, і в Донбасі, і прихильники «священних воєн» на Близькому Сході. В тому числі і вони повинні почути заклик декларації: «Абсолютно неприйнятні спроби виправдання злочинних діянь релігійними гаслами», зазначає архімандрит Кирило.
