У нього були закоханi чимало парижанок, але за дружину Пабло Пiкассо взяв скромну дiвчину з Нiжина. Саме її вивiв пензель знаменитого митця на десятках картин, що прикрашають сьогоднi музеї по всьому свiту.
Iсторiя їхнього кохання -- нiби спецiально написана долею для майбутнiх фiльмiв...
Донька полковника
...Канн. Цвинтар Гран-Жас, що за 20 хвилин автобусом вiд центру мiста. Блукаю довгими алеями в пошуках могили Ольги Хохлової. Ось
гробiвець мiкробiолога Луї Пастера, ось письменника Проспера Мерiме, там он -- ювелiра Карла Фаберже...
Її могила в порiвняннi з iншими дуже скромна. Нiяких скульптур чи розкiшних прикрас. Звичайний гробiвець iз сiрого мармуру, яких
тут десятки. На плитi -- хрест i прiзвище "Ольга Руїс Пiкассо, у дiвоцтвi -- Хохлова". Судячи з усього, рокiв 20 -- 30 тому поховання було реконструйовано, бо на вигляд дещо сучаснiше, нiж сусiднi могили. Очевидно, це справа рук онучки Пiкассо -- Марини, яка живе тут же, у Каннi. I завжди дуже тепло згадує в iнтерв'ю свою бабусю, яка народилась в Українi.
Це було 125 рокiв тому -- 17 червня 1891-го. Як зазначають бiографи, майбутня "мадам Пiкассо" з дитинства марила балетом. Її батько -- полковник -- не схвалював усi цi па, а ось мама -- навпаки. Тож, коли вони переїхали з Нiжина до Києва, таємно стала водити доньку в мiсцеву балетну школу. На щастя, дiвчинка могла похвалитись доволi непоганими природними даними. Вони, а також наполегливiсть i самодисциплiна (цi риси потiм ще не раз виручатимуть українку в життi) допомогли досягти прекрасних результатiв. Талановиту провiнцiалку не могли не помiтити й викладачi балетної школи Санкт-Петурбурга, де вона продовжила шлiфувати свою майстернiсть.
Згодом доля закине Ольгу Хохлову до Францiї. Тут талановитiй танцiвницi не довелось переквалiфiковуватись -- її приймають до знаменитої трупи Сергiя Дягiлєва, який, власне, дружив iз Пабло Пiкассо. Тому не дивно, що невдовзi художник, який уже тодi мав славу ловеласа, познайомиться з українкою. На нього її краса та вишуканi манери (їх теж дiвчатам прищеплювали в балетнiй школi) справили сильне враження. Чого не скажеш про перше враження вiд Пiкассо: все-таки вiн не був Аленом Делоном, ще й старший на 10 рокiв...
Вiнчання в церквiТа все ж 25-лiтня Ольга Хохлова пiддалась на красивi залицяння iспанця. Що-що, а сипати комплiментами, робити ефектнi подарунки
й завалювати квiтами той умiв! Можливо, все так i закiнчилось би красивим романом, який спалахнув пiд небом Вiчного мiста (саме
в Римi тодi гастролювала трупа), але... Зорi зiйшлися iнакше, i їхньому коханню судилося прожити набагато довше.
Пабло Пiкассо й Ольга Хохлова офiцiйно оформили свої стосунки 12 липня 1918 року. Спочатку церемонiя вiдбулась у районнiй мерiї, а
потiм -- у церквi. Вiнчання, на яке були запрошенi численнi друзi пари, було дуже пишним i пройшло з дотриманням усiх православних
традицiй (на рушничок, кажуть, жiнка стала першою). Батькiв на шлюбi не було. Дехто вже тодi розцiнив це як поганий знак...
Ставши "мадам Пiкассо", Ольга з ентузiазмом взялась за побутовi питання, якими художник легковажив. Вони винайняли нову квартиру
-- в самому центрi Парижа. Господиня пiдiбрала туди чудовi меблi: вiд великого лiжка для спальнi до розсувного столу та зручних
крiсел у вiтальнi. Одне слово, щоб не соромно було перед гостями. Проте "iдеального ладу", який намагалась навести дружина,
експресивний iспанець довго не витримав. Вiн облаштував собi на поверх вище майстерню, де щораз частiше пропадав.
Рiзниця в темпераментах, вихованнi та поглядах на життя що далi, то бiльше ставала очевидною. Поява в сiм'ї дитини (це був первiсток Пiкассо, до того ж хлопчик) лише на якийсь час вiдновила теплоту в стосунках пари, а потiм... А потiм знаменитий художник, як зазначають бiографи, став навiть пiднiмати на дружину руку. Наступний крок метра не був оригiнальним -- вiн завiв коханку, в обiймах якої забувались i нiчнi плачi маленького Поля, i постiйнi нотацiї дружини, i творчi невдачi...
Похорон -- без ПаблоУ життi Пiкассо потiм буде ще не один "цивiльний шлюб", у якому народжуватимуться дiти. Та до самої смертi Ольги Хохлової художник нi з ким офiцiйно не оформлюватиме стосункiв. Адже тодi, за умовами шлюбного контракту, йому довелось би вiддати половину своїх статкiв.
Ольга Степанiвна перебереться з галасливого Парижа в затишний Канн. В останнi роки важко хворiтиме: пiсля iнсульту в жiнки вiдмовлять ноги, й вона не зможе ходити. Для колишньої балерини, яка звикла навiть у старостi "пурхати по життю", це стало справжньою трагедiєю. Проте вона категорично вiдмовиться користуватись iнвалiдним вiзком. На похоронi своєї колишньої дружини Пабло Пiкассо не з'явиться, хоча житиме неподалiк...
...Я стою бiля могили цiєї жiнки з дивовижною долею i шкодую лише про одне: що понадiявся купити квiти на цвинтарi, а тут їх не виявилось. Вона ж, кажуть, так любила червонi троянди. Тi нагадували Ользi Хохловiй ружi, що росли колись у рiдному й такому далекому Нiжинi.
