Відверта демонстрація військової сили проводиться Путіним там, де опір військової агресії спочатку не може бути адекватним. "Переможне" вторгнення в Грузію, територіально і військової мощі навіть теоретично не могло закінчитися поразкою російської армії.
Напад на Україну збіглося за часом з внутрішньою демократичною революцією, яка відбувалася на тлі загального ослаблення економіки і озброєнь, "принесених" в країну режимом Януковича. Варто було українській армії лише "прийти в себе" і "військова міць Росії" стала помітною лише з вікон Кремля.
Прагнення Росії створити в умах європейців образ "реально сильного супротивника", що представляє військову загрозу, очевидно. З метою "довести всім свою значимість Москва навіть готова розв'язати третю світову війну. Всі "потуги" Кремля звелися до того, що НАТО ухвалило рішення посилювати свої східні кордони і підтримати своїх партнерів в Прибалтиці збільшенням військового контингенту для стримування невгамовних апетитів Російської Федерації, вустами своїх політиків заявляє про намір відродити радянську імперію".
Безумовно, збільшення військових витрат європейських держав є відповіддю на політику Путіна і являє собою гру за її "правилами". В якійсь мірі російський президент вже здобув перемогу змусивши половину Європи вважати себе "гідним" суперником у військовому плані.
Але чи витримає Росія реальну війну з НАТО. Швидше за все – ні. Але ефект вже досягнуто, і посіяна паніка. Наслідком паніки стало "нашестя" в Європу біженців з Близького Сходу. А надалі – виходом Великобританії зі складу ЄС.
У своєму прагненні здаватися грізною силою російське керівництво забуває про те, що СРСР і РФ не є тотожними величинами. І вплив Росії на світовій арені не так великий, а кількість союзників значно скоротилося. До того ж багато російських бізнесменів тісно пов'язані з західними партнерами, і не захочуть поступитися своїми особистими інтересами заради імперських інтересів Путіна. Також парадокс ситуації полягає в тому, що в разі вступу у відкритий конфлікт з НАТО, Кремль отримає війну зі своїми основними політичними і торговельними партнерами, якими є Німеччина, Франція та Італія.
Однак, військова машина була запущена Путіним, і зупинити її буде досить складно.
