Про це свiдчить фiнансовий звiт Київського крематорiю -- за минулий рiк заклад заробив 1 мiльйон 396 тисяч гривень.
При цьому цiна одного кремування -- 445 гривень, пишеЗМІ
У Європi через високу густоту населення кремацiя дуже поширена. Менше цвинтарiв -- менше клопоту. Обговорюємо цю тему з архиєпископом речником УПЦ КП, отцем ректором Львiвської духовної семiнарiї Святого Духа УГКЦ, заступником голови Нацiонального екологiчного центру України, та працiвником Державної екологiчної iнспекцiї.
-- У багатьох європейських мiстах на кладовищах бракує вiльних мiсць для поховання. А яка ситуацiя в Українi?
-- У нас уже назрiває проблема через нестачу мiсць для поховань у землю. З кожним роком кладовища облаштовують щораз ближче до мiст i сiл. При цьому за санiтарними нормами поховання можна здiйснювати не ближче нiж за кiлометр вiд мiсць, де живуть люди. Та вже в багатьох населених пунктах зафiксовано такi порушення. Кремацiя -- правильна альтернатива похованню в землю.
-- А який спосiб поховання прийнятнiший для довкiлля?
-- Унаслiдок будь-якого згоряння, зокрема тiла, вiдбувається викид шкiдливих речовин в атмосферу. Однак одна автiвка за день завдає бiльше шкоди довкiллю, нiж спалення одного тiла. Коли ж людину ховають у землю, органiчнi речовини у грунтi природно розкладаються i стають частиною колообiгу органiки на Землi. Звичайно, в органiзмi накопичуються шкiдливi речовини, але в живих людей мiнiмальний ризик зазнати шкоди вiд них.
-- Якщо кладовище облаштоване на мiсцi високого залягання пiдземних вод, речовини, що видiляються внаслiдок розкладання тiла, можуть потрапити до колодязiв i свердловин. Це небезпечно для здоров'я людей. Тому ось ще одне "за" кремування.
-- Як Церква ставиться до кремацiї?
-- Католицька Церква не проти кремацiї. Найважливiше -- щоб це не суперечило вiрi покiйного. Прах, що залишається пiсля кремацiї, повинен бути похований у землi. Адже Католицька Церква не є прихильником того, щоб останки тiла зберiгали вдома, вкладали в амулети, перснi тощо. Це вже неповага до тлiнних останкiв.
-- Православна Церква наполягає на традицiйному похованнi в землю, як це описано в Бiблiї. Коли дух виходить iз тiла людини, тiло має повернутися в землю. Бiльшiсть людей у бiблiйнi часи ховали в землю, тому й ми дотримуємося таких традицiй. Утiм є ситуацiї, коли кремацiю дозволено. Наприклад, був випадок, коли покiйний заповiдав бути похованим бiля батькiв. Та вони покоїлись на Байковому кладовищi. А в нього не було вiдповiдних державних заслуг, аби бути там похованим. Тому було прийнято рiшення про кремацiю. Також буває, що людина заповiдає, що хоче покоїтись на батькiвщинi, а помирає в чужiй країнi. Транспортування тiла не завжди можливе, i ми дозволяємо кремацiю. Та рiшення про спалення тiла не можуть ухвалити родичi чи хтось iнший, якщо за життя покiйний був не згоден на це. Ми також наполягаємо на похованнi праху в землi, а не на розвiюваннi чи збереженнi вдома. Зазвичай прах ховають у могилi батькiв.
-- Дехто вважає, що кремованi люди не воскреснуть. Чи про це йдеться у Святому Письмi?
-- Це безпiдставнi забобони. Воскресiння буде вчинене силою Божою. Тому нi людське тiло, нi спосiб упокоєння не матимуть жодного значення. Це цiлковита нiсенiтниця, бо Господь сказав, що воскреснуть всi. До того ж лише подумайте, скiльки непохованих залишилось серед тих, хто помер у морi, чи скiльки мученикiв було спалено за вiру. Хiба вони не будуть покликанi до Царства Божого?
-- Iнодi нашi предки вдавалися до бальзамування. Єврейський народ не ховав покiйникiв у землю. Їх залишали в печерах, ущелинах.
-- Як вважаєте, чи набуде кремацiя популярностi в Українi?
-- Я вважаю, що в Українi кремацiя навряд чи набуде поширення найближчим часом. У наших людей до смертi дуже особливе ставлення. Поховання ми супроводжуємо давнiми традицiями. Та й змiни в нашому суспiльствi приживаються довго й важко.
