Петро Перший поцілував уста відрубаної голови коханки. Яку сам і наказав стратити

Картина художника Сведомського. Марія Гамільтон перед стратою.

Вступивши на посаду президента Російської Академії наук, княгиня Катерина Дашкова влаштувала ревізію. І виявила ... перевитрата спирту. Економна княгиня завела слідство. І дозналась, що спирт «витікає» в підвал Академії, де стоїть секретна скриня з окремим охоронцем. Скриню розкрили у присутності президента Академії. Дашкова скрикнула від жаху. На неї дивилися... дві відрубані голови. Про страшну знахідку одразу ж сповістили Катерину Другу. Государиня і весь двір були вражені красою заспиртованних голів, яку не змогла спотворити час, передає Ukr.Media.

Але хто ці нещасні?

Довго тривало слідство, поки не встановили господарів голів: двору імператриці Катерини I фрейліна Марія Данилівна Гамільтон і камергер Вільям Іванович Монс.

Фрейліна Гамільтон була першою красунею при дворі Петра I. Належала до славного шотландського роду. Предки осіли в Росії ще при Івані Грозному, вірно служили царям. Сама Марія Данилівна доводилася племінницею відомого вельможі А. Матвєєва.

Государ любив гарних жінок, хоча всі захоплення і були скороминущі. Дружина змушена була рахуватися з інтрижками Петра. Втім, і сама імператриця мала бурхливу молодість. Миловидна шведка Марта (або латишка, дані різняться) вийшла заміж за шведського драгуна. В боях дісталася фельдмаршалу Шереметєву. Той незабаром поступився наложницю всесильному князю Меншикову, фаворита Петра. Князь довго приховував красуню від велелюбного царя. Але як-то в буйному застіллі похвалився. Так Марта перекочувала до Петра. Так і залишилася під ім'ям Катерина Олексіївна.

Щоб догодити новому «господарю», цариця шанувала суперниць, наближала до себе. Так стало і з Гамільтон. Катерина дарувала їй вбрання, коштовності, навіть призначила першою в Росії камер-фрейліною.

Якийсь час у Гамільтон не було небезпечних суперниць при дворі. Але вітряний Петро охолов до неї. Марія Данилівна розділила долю Анни Монс, Мотрони Балк, Ганни Кремер, княгині Кантемір та багатьох інших коханок самодержця. Сучасники стверджували, що тільки любов до Катерині Олексіївні залишалася у Петра незмінною. Та й то завдяки підтримці хитромудрого Меншикова, її колишнього господаря.

Гамільтон недовго горювала. Новим коханцем став гарний стрункий хлопець Іван Орлов. Денщик Петра. Для інтимних побачень парочка вибирала тінисті алеї Літнього саду. Благо, в ту пору сад був закритий для людей «у сірих каптанах, а паче з бородами.» Не дивно, що він став місцем любовних зустрічей численних придворних, не відрізнялися строгими звичаями.

290 років тому помер освічений цісар-реформатор Петв Великий, підняв Росію на диби.

Чорна кішка пробігла між коханими в 1716 році коли фрейліна і денщик у великій свиті своїх господарів відбули за кордон. Подорож тривала понад півроку. Швидко збігав час у безперервних бенкетах, які влаштовували на честь російського царя іноземні правителі. Залишалися за спиною Лібава і Данциг, Копенгаген, Гамбург і Амстердам,  і Гаага... Але все важче було на душі у Гамільтон. Коханець після кожної царської пиятики ображав її усілякими непотребними словами, задивлявся на інших молодиць. На відміну від Петра, який ніколи не бив свою Катерину, п'яний денщик все частіше став розпускати руки. Але фрейліна продовжувала його любити. Щоб утримати, віддавала свої гроші, коштовності. А коли вони скінчилися, поклала страшний гріх на душу. Потягла золоті червінці государині.

На що не підеш заради любові. Але марними були зусилля. Орлов став відвідувати генеральшу Чернишову, знамениту «Авдотью бой-бабу», як прозвав її сам Петро. Государ до того часу дав Авдотьюшке відставку і кмітливий Іван знову кинувся по його слідах.

Зустрічі Орлова з безпутньою Авдотьей почастішали після повернення царського двору в Росію. На колінах просила Марія Данилівна свого коханого не ходити до бой-бабу. Денщик тільки сміявся у відповідь. І тоді терзається страшної ревнощами фрейліна пішла на хитрість. Стала для неї фатальною.

В черговий візит Орлова, налив йому кави, повідала Гамільтон під страшним секретом таємницю, нібито почуту нею від самої матінки-государині. «Один денщик говорив з Авдотьей Чернишовой: їсть-де цариця віск, від того у неї на обличчі вугри.»

Холодним потім ураз покрився Іван. З денщиков тільки він учащав до Авдотье. За такі хулительні слова про вугрі і віск голова тут же злетить з плечей. Зі страхом став випитувати ім'я денщика, раптом хто інший обмовляв на царицю. Але фрейліна відмовчувалася. Хитаючись, покинув Іван покої коханки, навіть кофій не допив.

Та ж, засліплена ревнощами, почала нашіптувати знайомим, що про протиприродною пристрасті цариці їсти віск говорив з Авдотьей Іван. Простодушна фрейліна сподівалася таким чином відвадити денщика від суперниці, а розлучницю погубити. Але сама потрапила в смертельну пастку.

За кілька днів плітка про віск і вугри широко розлетілася по двору і досягла вух денщика. Щоб уникнути тортур і сокири ката, переляканий Орлов примчав до Катерини. Кинувся їй у ноги: «Помилуйте, матінка-государиня! Не зводив я напраслини на Вашу світлість, не мовив з Чернишовой про віск...»

Здивована Катерина, вперше почувши про віск (який вона, зрозуміло, і не думала їсти), негайно закликала свою камер-фрейліну. Та довго опиралася. Але під важкою рукою владної государині промовила нарешті: «я Затіяла по злобі на Орлова марно...»

Фрейліну кинули у фортецю. У Таємному Наказі (політична поліція, предок КДБ) спішно завели слідство у справі «діви Марії Гамонтовой». На допитах і розкрився страшний злочин, перед якими блідли і крадіжка золотих червінців з коштовностями у імператриці і плітка про вугрі. Камер-фрейліна... тричі була брюхата. Двох немовлят загубила ще в утробі, а третього народила і задушила тут же власними руками.

Петро I одразу ж узяв слідство у свої руки. Щоб розв'язати колишньої коханки язика, призначив п'ять ударів батогом.

Звідки такий інтерес у государя до незначного, на тлі тодішньої змови царевича Олексія та інших державних зрад, справі? Подумаєш, приховала гріх, зробила підпільні аборти!

Результатом вільних вдач тієї пори (і відсутності надійних протизаплідних засобів) було безліч незаконнонароджених дітей в Росії. Матері, щоб уникнути ганьби, душили їх, викидали в глухих місцях, прирікаючи тим самим на смерть, підкидали сусідам. У такому випадку дитина назавжди ставав рабом, холопом, кріпаком. Чия б благородна кров не текла в його жилах. Таких «зазорних дітей» (їх ще офіційно називали в паперах матюком, який з відомих причин ми не можемо тут відтворити) не брали на царську службу і взагалі, за словами сучасника, «не ставили чесними людьми» Клеймо байстрюка не стиралося до самої смерті.

Петро I рішуче виступив проти вікового звичаю. До того ж він думав про майбутніх солдатів. Рівно 300 років тому монарх видав суворий указ. «В Москві і інших містах при церквах, в яких пристойно, при огорожах зробити гошпитали... Обрати майстерних дружин для збереження зазорних немовлят, яких дружини і дівки народжують беззаконно і сорому заради отметивают в різні місця, від чого вони немовлята безгодно помирають, а інші від тих, котрі народжують, і убиваються. Для того оголосити указ, щоб таких немовлят в непристойні місця не отметивали, але приносили б до вищезазначених гошпиталям і клали таємно в вікно, через яке закриття, щоб приносять обличчя не було видно. А якщо такі незаконнорождающие прийдуть в умертвінні тих немовлят, оні за такі злодейственние справи самі будуть страчені смертю.»

Як бачимо, таємниця матері підкидька гарантувалася. Але ні це, ні страх лютої смерті не зупиняв. Час від часу навіть у царському палаці знаходили мертвих немовлят. Чутки блукали всякі. Згадувалася і Гамільтон. Але злочинниць не знаходили. І ось, нарешті, удача!

Петро I особисто відвідав допит з пристрастю. Його цікавило, від кого були зачаті немовлята і відали чи батьки про душогубстві? Під тортурами Гамільтон заявила, що батько один – Орлов. Про дітей він не здогадувався, бо вона під широкими сукнями приховувала від усіх черево своє. Двох витравила зіллями, взятими у палацового лікаря «від запору». Третього, мовляв, не тиснула власноруч, як донесла на допиті служниця Катерина. Він сам впав і розбився. На смерть.

Цар призначає нову тортуру. Він чекав обмови Івана Орлова. Як співучасника. Цим Марія Данилівна могла полегшити свою долю. Але і під ударами батога та твердила – Іван нічого не знав.

І ось вирок государя: «Дівку Мар'ю Гамонтову, що вона з Іваном Орловим жила блудно і була від того брюхата тричі і дві дитини ліками з себе витравила, а третього удавила і відкинула, за таке душогубство, а так само вона ж у государині цариці Катерини Олексіївни крала алмазні речі і золоті червінці, в чому вона з двох розшуків повинилась, страчувати смертю.

У той же день приречену закували в залізо. Івана ж Орлова з фортеці звільнили.

Потягнулися тяжкі дні у в'язниці. Страждання фрейліни порушили жалість до цариці. Адже вона теж жінка. Бачачи, як чоловік зволікає з стратою, Катерина доклала всі зусилля, щоб домогтися помилування Гамільтон. Понадіявшись на старовинний звичай: «Коли цариця або царівна били чолом цареві, він за їх проханням все добре чинив, від бід і смертей звільняв.»

На цей раз не допомогло.

14 березня 1719 року на Троїцьку площу вивели чергову партію засуджених. Гамільтон зійшла на ешафот в білій шовковій сукні з чорними стрічками. Наблизився цар. Гамільтон впала на коліна, благаючи про пощаду. Петро попрощався з нею, поцілував, щось шепнув на вухо катові. Натовп возликовала: «Всемилостивейшее прощення!» Цар відвернувся. Блиснув топір...

Петро підняв голову красуні, двічі поцілував і стрімко покинув площу, не дочекавшись кінця страт.

Голову Гамільтон за його наказом помістили в спирт і віддали в Академію наук. Пізніше до неї приєднали голову красеня Монса. Колишній денщик царя, брат коханки Петра Анни Монс став улюбленим камергером цариці Катерини і ... коханцем. Як виявило слідство, гріховний зв'язок Монса і дружини царя тривала 7 років. Петро наказав відрубати йому голову і не розмовляв з коханою дружиною майже до самої своєї смерті.

З часом про заспиртованних головах забули. І лише через 60 років нещасну пару виявила Дашкова.

Але чому так жорстокий і непохитний був Петро, протримавши свою колишню коханку в кайданах довгих 4 місяці, піддавши тортурам? Адже в будь-який момент міг помилувати. Все було в його владі. Уникали ж інші лиходії кари за більш страшні злочини. Чому цього разу самодержець не переступив закон?

Подейкували, що дитина, задавлена фрейліною, насправді була від Петра.

Але що ж шепнув цар кату в останню мить життя Гамільтон? Наказав не доторкатися до тіла фрейліни, щоб не осквернити його. Тому сам і підняв голову.

... Катерина Друга, помилувавшись головою красуні, наказала закопати її.

Жорстокий вік, жорстокі серця...