Через своє безмежне захоплення "сильною рукою" і байдужість до вторгнення Росії на територію сусідів і в Сирії президент Дональд Трамп, схоже, готовий дозволити Москві домагатися своїх експансіоністських цілей, принаймні до певної міри. Згідно з повідомленнями у пресі, його команда готує певного роду велику угоду з Володимиром Путіним: нікому непотрібну "допомогу" у війні проти ІДІЛ можуть обміняти на поступки щодо України, а також в обмін на військові бази на Близькому Сході.
Усі президенти США після Другої світової війни відкидали право Росії мати свою так звану "сферу впливу". Те, що американські лідери від обох партій заперечували протягом холодної війни (хоча Кремль фактично тримав у заручниках всю Східну Європу), вони продовжували заперечувати й після падіння Берлінської стіни, йдеться в статті.
Підтримка "єдиної і вільної" Європи з боку президента Джорджа Буша-старшого була фундаментом американської зовнішньої політики і вираженням ключових цінностей: право на самовизначення, повага прав людини та зобов'язання запобігти нищівнім світовим війнам у 20-му столітті.
Автор зазначає, що політолог Роберт Каган добре пояснив марність політики поділу сфер впливу, коли йдеться про відносини з ревізіоністськими силами, такими як Китай і Росія, які бажають перекроїти карту своїх регіонів і відкидають саму ідею прав незалежних держав. Він наголошував, що гарантія ревізіоністським силам "сфер впливу" не принесе миру і спокою, а навпаки - сприятиме неминучим конфліктам.
"Російська історична сфера впливу не закінчується Україною. Вона з України починається. Вона простягається до Балтії, Балкан, до серця Центральної Європи. І в межах російської сфери впливу інші країни не мають автономії чи суверенітету. Незалежної Польщі не існувало ні в часи Російської імперії, ні в часи СРСР. Для Китаю сфера впливу означає, що він може закрити регіон для США політично і економічно, коли йому заманеться", - вважає Каган.
Стримування російської агресії протягом 70 років базувалося на уроці Другої світової війни, який говорить, що агресорів краще зупиняти, коли вони ще слабкі й на початку їхніх міжнародних авантюр, ніж коли вони стануть достатньо сильними, щоб утримати захоплені території,
Трамп та його апологети роблять вигляд, що без США статус-кво і так зможе зберегтися. Вони вважають, що Вашингтон безпричинно захищає союзників, не отримуючи від цього ніякого зиску. Каган має попередження, що це цілковита дурниця.
"Для США згоду на повернення сфер впливу не буде означати спокою на міжнародній арені. Це поверне світу умови кінця 19-го століття, коли великі держави вступали в сутички там, де їхні сфери обов'язково перетиналися. Ці неспокійні й безладні умови були родючим ґрунтом для двох нищівних світових воєн у першій половині 20-го століття. Падіння світового порядку на чолі з Великобританією, хаос складного балансу сил на Європейському континенті в часи, коли сильна об'єднана Німеччина проявилася, а тим часом Японія набула сили на Далекому Сході - все це внесло свій внесок у появу змагальної міжнародного середовища, в якій незадоволені великі держави користувалися своїми можливостями для втілення своїх амбіцій. При цьому не було ніякої сили або об'єднаної групи сил, яка б їх зупинила. Результатом стало безпрецедентне глобальне лихо й смерть епідемічних масштабів", - нагадав Каган.
Він вказує на те, що світовий порядок на чолі зі США протягом 70 років після завершення Другої світової війни дозволяв стримати і зупинити подібні конфлікти великих держав. І якщо Америка знищить такий порядок тільки тому, що їй набридло, "це буде ганьба".
Оглядач зауважує, що якщо Республіканська партія прийме і буде навіть заохочувати ідею, що США можуть жити у світі і процвітати, не піклуючись про світовий порядок і безпеку далеких країн, тоді партія Рональда Рейгана стала опонентом всіх вільних людей, ворогом зовнішньої політики, заснованої на цінностях і союзником опологетов СРСР, які згодні "віддати півконтиненту головорізам з Москви".
