Льох знаходився в 5 зупинках від рідного дому, а так как погодка «шепотіла», вирішили прогулятися пішки. Дійшли до льоху, посиділи, поспілкувалися і вниз ...
Накинувши сумки банками з варенням і солоні, рушили в напрямку будинку. Шлях виявився ще тяжче й серйозніше, сумки вперто тягнули вниз і загальним рішенням стали ловити «маршрутку». Спіймати-то зловили, а ось про гроші забули, їдемо, думаємо.
Тут Леха подав «шикарну» ідею:
- А давай йому банку з варенням дамо?
Ну, а що робити? Грошей все одно немає. Приготувалися, дочекалися фрази:
- За проїзд передаємо!
І передаємо на передні сидіння по ланцюжку ... банку з варенням. У нас обличчя - камінь, всі пасажири маршрутки стримують посмішки і очікують розв'язки. Ось банка дійшла до водія ...
Хвилинне мовчання, і потім вся маршрутка починає сміятися. Ми теж пирснули. Але це були ще квіточки. Раптом лунає голос водія:
- Здачу візьміть!
І водій передає нам бутерброд з копченою ковбасою в пакетику! Оцінив він наше варення!
Вибух сміху був такий, що ми думали, скла вилетять!
