...Тепер онуку повз не вожу. Увечері тут і дорослим моторошно ходити — он ті чорти на даху, що поменше, світять в темноті ліхтариками».
Марина Миколаївна зупиняється біля будинку, розглядає з цікавістю, хоча бачила його не раз. Коли зауважує, що у черепа в паркані з очей стирчать дроти, пересмикує плечима.
— Напевно і черепа скоро будуть світитися в темряві, як ті чорти на даху, — припускає жінка.
На вулицю виходить сусід. Його будинок — через паркан. І з двору, і з вікон вид сусіда не радує — всюди, каже, чорти. Один з них, здається, навіть цілиться у вікно з лука. На грунті всієї цієї «чортовини» людям є про що поговорити.
— Господар будинку — з вигляду цілком звичайний, бізнесмен. Те, що він людина з фантазією, можна було запідозрити і по машині, тюнингованій черепами. Будинок він почав будувати ще років десять назад, потім кинув. Два роки тому з'явився і відновив роботи. І ось що вийшло...
Підходить ще одна місцева жителька. Вона дістає телефон і, ховаючи посмішку, фотографує чорта, фігура якого «рухається» по забору, зухвало висолопивши язика.
Жінка розповіла, що не всі сусіди з вулиці настільки толерантні. Люди лякаються рук, що стирчать з огорожі, альтанки, купол якої викладений черепами.
— Наш сусід Олександр написав скаргу в сільвиконком, — розповіла жінка. — Голова та заступник приїхали, потопталися і поїхали. А що вони можуть зробити? Це ж приватна власність. Так, фантазія така у людини, і грошей на це вистачає. Тут навіть складно уявити, скільки витрат тільки на камінь жадеїт пішло, яким викладено і фасад будинку, і паркан зовні і всередині. Видно, що людина задумувала щось особливе, дивне — і у неї це вийшло.
Звичайно, в ідеалі хотілося поспілкуватися з власником будинку, але ніхто з сусідів не зміг підказати його контактів...
