Професор Гарварду щороку продає студентам 20 баксів... Ти здивуєшся, дізнавшись, НАВІЩО він це робить

Хто з нас не мріяв хоч раз, щоб як у казці: прокидаєшся — а у тебе мільйон доларів. День за днем люди намагаються стати щасливчиками у лотереї, зірвати великий куш, виграти чималу суму в казино. Ось тільки треба завжди пам'ятати, що легких грошей не буває. А якщо тобі пощастило і ти став власником великої суми в швейцарському банку, потрібно чітко розуміти, яку відповідальність це несе за собою. Великі гроші — великі турботи. Ти будеш здивований, але можна сказати навіть більше: великі суми — великі втрати, передає Ukr.Media.

Всім відомо, що з випускників Гарварду (самого популярного вищого навчального закладу США) виходять кращі фінансисти, банкіри і директори великих концернів і компаній. А цікаво, які методи там використовують у навчанні студентів?

Розповімо вам про прийом одного з професорів Гарварду Макса Базермана. Щороку вчителю вдається шляхом нехитрих махінацій обміняти купюру номіналом 20 $ на більшу. Його рекорд — 20 $ за 204$! Як же він це робить? На першому занятті він показує ту саму купюру, яку хоче обміняти, всій аудиторії і повідомляє, що двадцятку отримає людина, яка дасть за неї найбільше грошей. Правда, є ще одна умова: студент, який виявиться переможцем і студен який буде другим у гонці за перемогою, повинні будуть віддати професорові ту суму, яку пропонували за лот.

Розглянемо це на прикладі, щоб було зрозуміліше. Припустимо, два найвищих лоти — 15 $16 $. Переможець отримує 20 $ в обмін на 16 $, а людина, яка запропонував 15 $, повинна буде віддати професорові дану суму. Правила є правила.

Зазвичай торги починаються зі ставки в один долар і швидко досягають позначки 12-16 $. У цей момент, як правило, більшість студентів залишають аукціон, і залишаються тільки дві людини з найвищими пропозиціями. Далі торги повільно підходять до 20 $. А потерпіти поразку на цьому етапі вже зовсім не хочеться, бо програв не тільки нічого не отримує, але ще й змушений буде заплатити професорові номінал свого останнього лота.

Як тільки аукціон переходить рубіж в 21 $, починається все найцікавіше. На обличчі у багатьох здивування: студенти Гарварду, нібито такі розумні, готові платити більше, ніж коштує сам лот. Як показує практика, аукціон продовжується і швидко доходить до 50 доларів, потім до ста, аж до 204 $ (рекорд Базермана за всю викладацьку кар'єру).

Виникає питання: чому люди з року в рік готові платити за двадцять доларів набагато більше грошей, і що цим намагається показати професор? У людини, особливо в бізнесі, є слабке місце — так звана боязнь втрати. Численні експерименти показують, що будь-яка людина веде себе вкрай нераціонально і навіть неадекватно, коли починає втрачати гроші.

Спочатку всі студенти вважають, що у них є можливість отримати халявні гроші. Адже вони не дурні і не стануть платити більше двадцяти баксів за двадцятидоларову купюру. Але як тільки торги доходять до 12-16 $, кожен, хто залишився у грі, розуміє, що йому загрожує серйозна втрата. Тому студенти починають підвищувати ставки, хоча й не збиралися цього робити. Так аукціон доходить до 21 $. На цьому етапі вже всі учасники втрачають гроші.

Припустимо, зрештою залишилося тільки двоє гравців. З них хтось втратить всього долар, а хтось двадцять. Щоб мінімізувати втрати, кожна людина намагається стати переможцем. На жаль, ця гонка приводить тільки до того, що обидва студента втрачають все більше і більше грошей, поки розмір втрат не досягає такої суми, що далі просто нікуди.

Мораль цієї байки така. Будь-яке бажання отримати «ліві» гроші обертається втратами. Найцікавіше, що існує безліч прикладів (особливо на фондовому ринку), які показують феномен Базермана в дії. Коли людина починає втрачати гроші, він, панікуючи, поводиться нелогічно. Замість того, щоб зафіксувати збиток, він сподівається, що зможе відіграти програш. А в підсумку втрачає все більше і більше грошей.