Нервові зриви, втома, стрес: від чого страждають люди 90-х

Чому «діти 90-х» не вміють відпочивати, працюють до нервових зривів і не можуть впоратися з болючим перфекціонізмом? А головне, причому тут дитячі серіали? Чому це покоління встигло вигоріти вже до 30 років, інформує Ukr.Media.

Коли ви вперше почули фразу: «Найкращий відпочинок — це зміна діяльності»? Ви тоді вже пішли в школу? А як це сталося: відмовлялися робити домашку, лінувалися прибирати кімнату, хотіли подивитися «Зену — королева воїнів»? Установка про те, що кожну хвилину свого життя ми повинні зайняти чимось, що приносить відчутну користь, а «відпочинемо на тому світі», засіла у багатьох з нас зі шкільної лави.

Людям, які вплинули на 30-літніх, швидше за все, зараз від 50 до 70. У зрілому віці вони переживали 1990-ті, де знецінювалися функції і звичний професійний уклад і різко настала епоха конкурентної економіки. Де «швидко» і «вчасно» стали синонімами успіху і добробуту. Від батьків ви точно чули історії про те, як вчителька стала продавчинею в кіоску, співробітник НДІ привіз перші комп'ютери на збут, інженер залишився інженером без перспектив і виробництва. З цієї причини в нашій свідомості часто є установки: «Вчися і працюй, а то станеш двірником» і «Терпи козак — отаманом будеш». Чийсь тато виголошував їх з горя і розчарування, а чийсь — будучи задоволеним собою. Але як би не склалися 90-ті у ваших батьків, постійна туга за втраченим часом, тому що «все потрібно робити в потрібний час і в потрібному місці», у вас є. І саме вона не дає розслабитися.

Коли ми, дорослі, намагаємось пройти тест «диваном» — тобто 15 хвилин полежати, не роблячи нічого, навіть не дивлячись на телефон, ми просто не можемо цього зробити. Піднімається тривога про згаяний час.

Зі словом «відпочинок» у більшості асоціюються вихідні та відпустка, але ніяк не 10 хвилин на перезавантаження або пів години часу на себе. Відпочинок в нашій свідомості — це завжди велика форма, фундаментальна. Наприклад, 118 вихідних і святкових днів розмазані по року, виглядають непомітними для потенційних відпочивальників. А 3,5 місяці відпочинку звучало б краще — це ціла подорож в Латинську Америку, а от два дні — «ну таке» — з'їздити в гіпермаркет, доробити презентацію на вівторок, сходити на бранч з друзями.

До речі, покоління Y (тобто народжені з 1981 по 1990 рік) — найбільш подорожуюче покоління з усіх. Позначилася, звичайно, і доступність транспорту, і наявність формальних кордонів у світі (Z вважають, що у світі немає меж, якщо що). Але якщо ви запитаєте 30-річного, як він уявляє собі відпочинок — в топ 5 відповідей увійдуть саме подорожі. 1500 км в дорозі за тиждень по трьох країнах Європи насилу можна назвати відпочинком.

Варіанти відпочинку на 10, 15, 30 хвилин протягом робочого дня багато хто навіть не розглядають. Хоча запит клієнта «мені бракує енергії» — другий за частотою у практиці будь-якого коуча, терапевта або тілесного спеціаліста. Люди шукають енергію в чомусь спеціальному, зовнішньому або у великих формах — ретрітах в красивих місцях, віпасані, 2-тижневому відпочинку на пляжі, від кожної думки про згаяний час, екстремальному спорті. Але 10 хвилин на каву з телефоном на авіарежимі або 15-хвилинну прогулянку між зустрічами в графік на кожен день немає.

Ми згадуємо про відпочинок тоді, коли сили вичерпуються, витративши майже все з внутрішньої кредитки. Першим подає сигнали тіло: болить спина, тягнуть плечі, ниють коліна. Але його зазвичай ігнорують — поболить і перестане. Потім приходить забудькуватість — ключів, перевірки файлів, часу нарад або їх місця. Це вже бісить більше, але причини зазвичай ніхто не аналізує. Ми ігноруємо сигнали, вважаючи, що якщо докласти ще трохи зусиль, зціпивши зуби, то вийде доробити справу, щоб гуляти сміливо.

У цієї логіки є один мінус: коли ми втомилися, то працюємо повільніше, витрачаючи титанічні зусилля на концентрацію. Це щось на зразок завантаження серії серіалу з однією палицею 3G. Так теж робити можна, звичайно, але болю буде більше, ніж задоволення. Намагаючись заощадити час, насправді люди розтягують роботу. А шанси допустити помилку підвищуються в рази.

І працьовиті трудоголіки, і перфекціоністи-гедоністи економлять на собі. Тому що результат — це найважливіше. Перше, від чого люди відмовляються, — спорт, регулярна їжа, сон, соціальні зв'язки, розваги всіх мастей і час на себе. Все, що відволікає увагу від результату, скидається як баласт. Але для досягнення результату потрібна енергія, і її треба заповнювати, як зарядку телефону. Якщо ви відкинули всі джерела, що давали по трохи енергії, то починаєте працювати на резервному движку. Коли він закінчується — починається вигоряння, найстрашнішим наслідком якого виступає зниження самооцінки.

«Раніше я міг 16 годин без перерви віддаватися процесу, і 5 зустрічей при цьому, а тепер не можу нічого, і нічого не хочеться, а проєкти за мене ніхто не зробить», — вимовляє діяльна людина, орієнтована на результат. Вона здивована, розчарована, тому що спирається на свій попередній досвід, тактику, яка ніколи не підводила, на набір технічних навичок, і не надає значення ще одному компоненту ефективності — стану.

Стан — це точка, з якої ми приймаємо рішення. Але сліпа зона для багатьох ефективних менеджерів. На питання: «Ти як?» — 5 з 10 дадуть відповідь: «Нормально». Але, щоб зрозуміти, якими мотивами ми керуємося, приймаючи рішення, треба зауважити свій стан. А ось для цього потрібна коротка пауза і зупинка. Розум в розслабленому режимі готовий на креатив, бачить більше можливостей, не сприймає сказане в негативному світлі. Розслаблене тіло не передає тілу сигнал про небезпеку, затискаючи всі емоції. Голова з тілом взаємопов'язані і досить випрямити плечі, щоб перестати шукати підступ у словах співрозмовника.

Відслідковувати стан — такий же навик, як приходити на зустрічі вчасно, або давати зворотний зв'язок, починаючи з того, що було добре. Регулярний відпочинок у розкладі допомагає розвивати навик відстеження стану.

Регулярний відпочинок, як синонім ліні, — річ така ж поширена в головах 30-річних, як і міф про те, що тільки жорстке керівництво може бути ефективним. Страх натиснути на паузу часто пов'язаний з установкою — «зупинятися не можна — інакше обійдуть на повороті». Це страх, як і будь-який інший, руйнується під впливом досвіду. Спробував включити відпочинок в рутину дня — отримав цей досвід. Не спробував — залишився в світі установки.

Навіть якщо ви це вже знаєте або прочитали не одну розумну книжку про стрес і баланс роботи та життя, але чомусь регулярного відпочинку все ще немає у вашому графіку на кожен день. Можливо, ви просто не знаєте, як відпочивати, якщо є 10, 15 або 30 хвилин. Куди б ви пішли? Чим би займалися? Скільки на це треба часу? Мозку, який працює при хронічному стресі в режимі економії енергії, простіше взяти те, що лежить поруч, ніж витрачати ресурс на пошук варіантів. Тому домашні заготовки допомагають не «злити» відпочинок. Можна прописати 2-3 варіанти на кожен часовий слот, витративши один раз на це годину часу. А далі радісно користуватися опціями з особистого меню, ніж залипати в сторіз instagram (мозок це, до речі, вибирає, тому що це зрозуміла опція, поруч).

Можна позначити в календарі відпочинок іншим кольором. І розкидати його по тижню в хаотичному порядку, без будь-якої логіки. Що допоможе відійти від принципу: «Відпочивати треба тоді, коли втомився».