Щоночі спальня дівчинки стає меншою, а вона сама — більшою. Ні, це не її уява, а прояв синдрому Аліси у Країні чудес

Дівчина у дитинстві почала бачити свою кімнату у спотвореному вигляді: предмети зменшувалися у розмірах, а її руки ставали такими великими, що їй здавалося — вона може дотягнутися до протилежної стіни. Тоді вона сприймала це як казку, але лікарі повернули її у реальність: у неї рідкісний синдром Аліси у Країні чудес, інформує Ukr.Media.

Дівчина, яка побажала залишитися анонімною, розповіла про свій рідкісний і маловивчений синдром. Він почав проявлятися ще у дитинстві: перед сном у неї з'являвся тиск у очах, і вже за секунду кімната починала зменшуватися у розмірах. Вона описує це так, немов потрапляла у ляльковий будиночок.

"Меблі у моїй спальні, плакати та прикраси, а також стіни ставали крихітними. Водночас я відчувала себе настільки великою, що могла б дотягнутися до стелі кінчиками пальців".

Варто було дівчинці увімкнути у спальні світло, як вона одразу ж поверталася у свій колишній стан, але єдиними "ліками" від цього дивного явища був сон.

Дівчина розповіла про це батькам, і вони відвели її до окуліста, який встановив, що у неї були серйозні проблеми зі сприйняттям глибини. Але спеціальні окуляри не допомогли. Щоночі кімната продовжувала ставати крихітною, проте сама дівчина не дуже лякалася цього.

"Мене не лякали епізоди, коли усе навколо мене виглядало як відображення у кривому дзеркалі. Я любила казки, і те, що я відчувала, не здавалося дивним у контексті чарівних паличок, злих мачух і дітей, здатних розмовляти з тваринами".

Розгадку таємничих подій, які відбувалися вночі у її кімнаті, дівчина виявила у статті The New York Times. Там описувався синдром Аліси у Країні чудес, виявлений у 1955 році британським психіатром Джоном Тоддом. Для цього стану є характерними макропсія (об'єкти здаються більшими, ніж вони є), телеопсія (об'єкти здаються більш віддаленими, ніж вони є) і мікропсія (об'єкти, здаються меншими, ніж вони є).

Цей синдром пов'язують з мігренями, епілепсією, інсультами, травмами голови, інфекціями, вживанням наркотиків і стресом, але він не вважається небезпечним.

Деякі з тих людей, які займалися цим маловивченим синдромом, вважають, що він викликаний змінами у тій частині мозку, яка обробляє інформацію про навколишнє середовище. Підвищена нейронна активність викликає аномальний приплив крові до цієї області. Лікарі також вважають, що синдром може бути типом мігрені. Саме тому у людини відбуваються сенсорні порушення.

Дитячий нейроофтальмолог лікар Грант Лю з лікарні Філадельфії обстежив 48 пацієнтів, які мали такі симптоми у період з 1993-го по 2013 рік. Він зміг пов'язати 33 відсотки випадків синдрому з впливом інфекцій (таких як грип), шість відсотків — з травмою голови і шість відсотків — з мігренню. Але у 52 відсотках випадків встановити причину він не зміг.

Його дослідження також показали, що, хоча синдром найсильніше проявляється у дітей, він зберігається до більш пізнього віку приблизно у третини пацієнтів, яких він вивчав.