Все ще хочете переїхати в село? Тоді врахуйте головний мінус сільського життя

Мені подобається моє життя в селі. В юності я мріяла поїхати в місто, але не склалося. Можливо, й на краще. Зараз я щаслива, що живу в селі, інформує Ukr.Media.

Моя подруга — однокласниця, якось сказала мені:

- А от я ще зі шкільної лави вирішила для себе, що ніколи не залишуся жити в селі. І я зробила все для цього. Після інституту залишилася жити в місті й живу досі. І вона мені розповіла, чому вона це зробила.

Найбільше її лякав наш сільський менталітет. Тут усім до тебе було діло.

Пройшла, не помітила й не привіталася. Відразу висловили мамі: "Чому твоя дочка не вітається?". Ну йшла, замислилася й не помітила. Не всіх маминих подруг я запам'ятовувала.

Стала старшою, відразу інші питання: "А хто підвіз твою доньку додому" або "А куди вона їздила?". А чому ти їй сукню купила не рожеву, а червону? І маса таких питань, тому що життя в селі на виду.

Я задумалася, і справді, життя в селі, як в одній великій сім'ї. Деякі односельці дуже хочуть взяти участь у твоєму житті й постійно дають поради або роблять зауваження.

А вже невірного чоловіка вивести на чисту воду або навіть дружину, це святий обов'язок кожного жителя села.

Моєму знайомому посипалися таємні дзвінки про невірність дружини під час її роботи. Правда, потім виявилося, що її просто хотіли потіснити з посади й знайшли такий огидний спосіб. Але ж сам факт неприємний і коштував нервів. Та й сім'я мало не розпалася.

Але найбільше мені подобається, коли приходиш купувати щось для себе в намет, де торгують спідньою білизною, і продавчиня тобі радісно повідомляє:

- Хороший вибір, твоя кума вже купила такі ж і сусідка навпроти теж. Ось він сільський менталітет, навіть труси не купиш без розголосу. Раз кума й сусідка купили, ти зобов'язаний теж це зробити. Але головне не в цьому, ти йдеш вулицею в сукні, а 50% жителів знають, які на тобі труси надіті.

А в місті добре. Ніхто тебе не знає. Йдеш і хоч що одягни на себе, ніхто тебе не засудить, бо не знає. В цьому й принада міського життя. Твої вчинки ніхто не засудить, і не скаже родичам, що ти щось неправильно зробила.

Тому головний мінус сільського життя — всім до тебе є діло.

Але чому я, незважаючи на всі принади міста, обираю село:

- Село лікує душу, тут забуваються проблеми — мені не треба їхати до подруги на таксі, щоб поплакатися в жилетку за чашкою чаю, я виходжу з дому й через п'ять хвилин у неї. Вранці виходжу, а на порозі стоїть відро з яблуками від сусідки тьоті, вийшла в сад і назбирала малини, і відразу зварила компот — а як класно пишуться тексти раннім ранком за чашечкою ароматного чаю у своїй альтанці, увитій лозою винограду.

А ще ми всі такі різні. Хтось не спить без міського шуму, а хтось прокидається під співи півнів. Одним подавай город і розсаду помідорів, а інших на ці самі роботи й не загониш.

Для мене ідеальний варіант, це близькість міста від села. Щоб можна було поповнити прогалини, які не дає мені сільське життя.