Мінуси світлодіодних стельових люстр, про які ми дізналися тільки коли почали з ними жити

Нещодавно завітав до знайомого, який нарешті закінчив ремонт у своєму будинку. За кавою він із захопленням розповідав про деталі, але особливо пишався світлодіодними люстрами, інформує Ukr.Media.

Я згадав, що раніше він вже казав мені про них, і запитав:

- "Ну як, вони досі радують, чи вже з'явилися мінуси?".

Він усміхнувся:

- "Радують, але не без нюансів. Ось слухай…".

Що це взагалі за штука

"Дивись, — пояснює приятель, — зараз цих світлодіодних люстр повно в магазинах. Принцип простий: є основа — металева або пластикова, зазвичай кругла, хоча бувають і квадратні. До неї прикріплені світлодіодні стрічки та блок живлення. Чим більше світлодіодів — тим потужніше світло".

Він показує на люстру над столом: "Ця, наприклад, з пультом. Можна колір міняти, яскравість регулювати. Красота!".

"А кріпиться як?" — питаю.

"От це найкраще, — каже він. — До стелі прямо, без жодних крючків. Товщина всього сантиметрів 10, для наших невисоких стель — ідеально. Вага мала, навіть на гіпсокартон можна чіпляти без проблем".

Але тут він трохи похмурніє: "Правда, є один великий мінус. Якщо щось зламається — тут не як раніше лампочку поміняв і все. Тут треба всю конструкцію знімати, та в майстерню нести".

Перші неприємності: комарі та мошки

"Живемо ми, як знаєш, біля лісу, — продовжує розповідь. — Літом вся ця дрібнота в дім лізе. Не скажу, що дуже заважає, але от до світла так і тягнуться".

Він підводить мене до однієї з люстр: "Дивись, бачиш всередині плафона? Комарики, мошки — все там збирається. Як вони туди пролазять — не розумію, але факт залишається фактом".

"І що, часто чистити доводиться?", — запитую я.

"Та не дуже, плафони легко знімаються. Але виглядає, не дуже. А буває, якась муха туди пролізе — так дзижчить потім, поки не здохне. Але це дрібниці, в принципі".

Загадкове пожовтіння

Тут приятель веде мене по будинку, показує всі люстри.

"У нас їх загалом вісім, — каже. — Шість від одного виробника, дві від іншого — для ванної, з підвищеним вологозахистом брали".

Зупиняємося біля сходів. "А от тут цікаво, — каже він, показуючи на два невеликих світильники. — Бачиш, плафони трохи жовтуваті стали?".

Справді, кажу, помітно.

"Найцікавіше, що це не найпотужніші люстри, а навпаки — маленькі, для підсвітки сходів. Чому саме вони пожовтіли — не розумію. Один виробник же, один пластик мав би бути".

"І що робитимеш?".

"Поки залишаю як є. Але планую замінити, а ці в гараж перенесу. Там їм і місце".

А як з надійністю?

"Рік служать, поки жодна не ламалася, — каже приятель. — Гарантія якраз рік була. Але я цікавився, скільки коштує ремонт, якщо щось станеться".

"І?".

"По грошах не дуже дорого. Але от запчастини не завжди є, іноді чекати доводиться. Хоча люди кажуть, що роками служать без проблем".

Він усміхається: "А за такі гроші — чого скаржитися?".

Підсумок

Допиваємо чай, приятель підсумовує:

"Знаєш, в цілому задоволений. Мінуси є, але не критичні. Світло гарне, економне, дизайн сучасний. Комарики в плафонах — це дрібниця. Пожовтіння — ну трапляється. Головне, що світять добре і поки не ламаються".

"Брав би знову?".

"Брав би. Але, можливо, іншого виробника спробував би".

І справді, проходячи по будинку, бачу — освітлення рівномірне, приємне.