Синдром собаки на цвяху: притча про наші проблеми

Одного разу чоловік йшов повз якийсь будинок і побачив стареньку в кріслі-гойдалці, поруч з нею гойдався в кріслі дідусь, що читав газету, а між ними на ґанку лежала собака і скиглила, ніби від болю. Проходячи повз, чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака. Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив літню пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежала між ними і видавала той самий жалібний звук, інформує Ukr.Media.

Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що якщо і завтра собака скиглитиме, він запитає про неї у літньої пари. На третій день на свою біду він побачив ту саму сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідусь читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглила.

Чоловік більше не міг цього витримати.

- Вибачте, пані, — звернувся він до старенької, — що сталося з вашою собакою?

- З нею? — перепитала та. — Вона лежить на цвяху.

Збентежений її відповіддю чоловік запитав:

- Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?

Старенька усміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:

- Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця…

P.S. У цьому є правда, ми часто скиглимо про те, що нас дістало, що треба щось міняти, але при цьому окрім нашого скиглення ми нічого не робимо!

Скиглення, скарги, обговорення проблем можуть давати тимчасове емоційне полегшення або відчуття, що "щось робиться". Але це пасивна поведінка. Активна поведінка починається тоді, коли ви спрямовуєте свою енергію не на констатацію проблеми ("скиглення"), а на пошук та здійснення рішень ("рух").