Вони можуть здаватися застарілими, часом — надто суворими, але поради наших бабусь — це не просто правила хорошого тону. Це цілий світ, у якому панували елегантність, самоповага та увага до дрібниць. Згадаймо ті самі уроки, що формували не одне покоління.
Бабусина порада звучала приблизно так: "Шукай щастя не в чоловікові, а в самій собі. Якщо ти не можеш зробити себе щасливою своїми силами, жоден чоловік тобі не допоможе".
Ще пам'ятаю щось на кшталт: "Я хочу побачити спочатку твій диплом, а правнуки почекають".
А моя бабуся намагалася навчити мене рубати дрова. Щоб я вийшла заміж за офіцера, знадобиться, мовляв.
Мене бабуся вчила, що носити вдень взуття темного кольору — ознака поганого тону! Бабуся навіть сміття виносити в коридор виходила не в халаті, а в сукні, з зачіскою і нафарбованими губами, а вже для виходу на вулицю обов'язковими були капелюх (різні — залежно від погоди), рукавички, сумочка, хустинка і парасолька.
А мені бабуся казала: чоловіки, входячи в приміщення, повинні знімати головний убір. А вже сидячи за столом і бесідуючи, тим більше. Руки вийняти з кишень, лікті прибрати зі столу, не сидіти на столі й підвіконні.
Ще з приводу постави в дитинстві бабуся вчила. Притулитися спиною до стіни, щоб лопатки торкнулися, і покласти книжку на голову. Так і намагатися ходити, щоб книга не впала. Звикаєш ходити з прямою спиною.
Прабабуся, казала, що ходити в сарафані, якщо тільки не на дачі, — непристойно, в місті потрібно носити літню сукню, а ще моветон ходити в театр у червоному.
Нас бабусі навчили багато чому: косити, сіно згрібати, ростити город і худобу, стежити за молодшими, шити, в'язати та дрова колоти. Вселяли змалку: миєш підлоги, калюжі не залишай, а то чоловік п'яницею буде, ліжко гарно заправляй, щоб сімейне життя було щасливим. Якщо пороги та ганок завжди будуть чисті, буде багато шанувальників. Не їж з ножа будеш сварливою.
Мене бабуся вчила тихо говорити і тихо сміятися. Гучна розмова та сміх вважався дуже вульгарним.
За столом, коли я їла, прабабуся давала мені по книзі під пахву, щоб лікті були завжди притиснутими до тіла, а рухалися тільки кисті рук з приладами, і не було спокуси покласти лікті на стіл. Її окрик: "Пам'ятай про спину!" пам'ятаю досі.
Моя бабуся була все життя пропрацювала у колгоспі. Нас вчила, що сім'я в людини має бути одна і на все життя. Заміж вона вийшла у 18 років за незнайомого хлопця. Прожила з ним у коханні та злагоді 71 рік. Ще вчила, що в хаті та навколо має бути завжди чисто. Одяг повинен бути повсякденним і святковим, випраним, випрасуваним... І все треба робити чинно, неквапом, щоб акуратно виходило. І розмовляти треба тихо, виразно, зрозуміло, а найголовніше, любити людей і нікого не засуджувати.
