Повернутися в еру коліків у 50? Ні, дякую, краще клімакс

Дівчині п'ятдесят (так, дівчині, давайте без ейджизму), у неї троє дорослих дітей, причому молодшим близнюкам скоро вісімнадцять. І в неї затримка шість днів. Замість того, щоб піти в аптеку, купити тест і посивіти у ванній, вона йде в інтернет і питає: «Хтось народжував у 50? Розкажіть історії», інформує Ukr.Media.

Місцевий тераріум миттєво ожив.

Понеслося про те, що в такому віці вже треба до землі звикати, а не про памперси думати. Згадали все. І Джанет Джексон, і Наомі Кемпбелл — яких, виявляється, треба сприймати виключно в комплекті з їхніми банківськими рахунками та сурогатними матерями.

Діагнози ставили прямо по аватарці: і сили вже не ті, і зуби посиплються, і дитина в школу піде, коли мамі буде шістдесят — просто суцільний крінж і соціальний осуд.

Я читаю це і намагаюся приміряти ситуацію на себе. Мені 38, і якщо я не посплю хоча б одну ніч, наступного ранку маю вигляд і самопочуття пожмаканого чека з супермаркету. А тут людина без жартів, хоч і на паніці, розглядає перспективу повернутися в еру коліків, прорізування зубів і нічних годувань.

Хтось там у коментарях дуже влучно написав, що здоров'я має властивість закінчуватися без попередження. А тут ціла вагітність. Це ж не собаку завести, хоча з моїм графіком навіть тамагочі довго б не протягнув.

Але жінки не були б жінками, якби не натягали в коментарі історій із паралельної реальності.

Хтось розказує про сусідку, яка думала, що в неї міома, а міома взяла і почала битися ногами на п'ятому місяці. Інші згадують фігуристку Дробязко, яка народила в 52, чи якусь голлівудську сценаристку, якій лікарі кажуть, що в 47 вікно фертильності ще навстіж відкрите. Я не знаю, чим дихають ці жінки і що вони їдять, але мені туди треба. Може, там гравітація на обличчя і спину не так діє?

Окрема пісня в цьому обговоренні — гроші.

Форумна експертиза швидко постановила: народжувати після сорока п'яти можна, тільки якщо ти можеш купити собі невеликий острів. Бо ж треба найняти цілодобових нянь, оплатити круті клініки, здати генетичні тести за всі гроші світу і відкласти дитині на безбідне існування до пенсії. Авторка ледь відбивалася від цих фінансових аналітиків. Мовляв, гроші є, живуть за кордоном, страховки покривають медицину, але чого ви доколупалися до мільйонів? А того, що суспільство не пробачає виходу за рамки, якщо ти не можеш оплатити цей вихід готівкою.

Фінал цієї драми виявився до болю прозаїчним, але таким життєвим. Наступного ранку після безсонної ночі і читання сотень коментарів героїня таки зробила тест. Одна смужка. Це просто клімакс вирішив постукати у двері. І вона видихнула з таким полегшенням, що це відчувалося навіть через екран мого макбука. Усі ці роздуми про те, чи не пізно, чи не егоїстично, чи витримає спина і як відреагують дорослі сини — просто розчинилися в повітрі.

Жіноча фізіологія — це якийсь жорстокий стендап, придуманий кимось із дуже специфічним почуттям гумору. Ти половину життя боїшся завагітніти. Потім боїшся не завагітніти. А потім, коли вже ніби маєш повне право просто пити просекко в неділю зранку і жити для себе, твій власний організм підкидає тобі затримку. Просто щоб ти згадала, як воно — сидіти на голках і гуглити "ознаки вагітності" чи "пременопауза".