Навігатор у телефоні показує швидкість у кілометрах на годину, а капітан порома каже «йдемо 10 вузлів» — це приблизно 18,5 км/год. Вузол тут — не метафора. Колись це був справжній вузлик на тонкій мотузці, яку кидали за корму разом із дощечкою. Цей прилад називали лагом. Скільки вузлів ішло у воду за пів хвилини, стільки морських миль на годину йшов корабель.
Без швидкості штурман не знав, де корабель: у відкритому морі місце визначали за курсом, швидкістю та часом. На військових кораблях лаг кидали щогодини.
Дощечка залишалась на місці, а корабель ішов
Головна частина лага — дерев’яна дощечка у формі чверті круга радіусом 13-15 см. По дузі прибивали тонку свинцеву смужку, щоб дощечка стояла у воді сторчма, поперек ходу. Вода впиралася в неї, і дощечка залишалася майже на місці, як маленький плавучий якір. До неї двома-трьома короткими кінцями прив’язували тонку мотузку — лаглінь, завдовжки 180-270 м. Корабель ішов уперед, і лаглінь сходив із корми.
Перші два-три десятки метрів лагліня йшли без позначок, а наприкінці цієї ділянки висів червоний клаптик. Запас був потрібен, щоб дощечка встигла вийти з бурхливої води за кормою і стати спокійно. Далі через рівні проміжки в мотузку вплітали шнурки з одним, двома, трьома вузликами. Перераховувати позначки по одній не доводилося: номер видно за кількістю вузликів.
Вимірювання робили втрьох. Офіцер кидав лаг із корми, один матрос тримав котушку з лаглінем, інший — пісковий годинник. Коли за борт ішов червоний клаптик, офіцер командував «Turn!» («Перевертай!») — годинник перевертали. Коли пісок закінчувався, звучало «Stop!» («Стій!»), і котушку стопорили. Швидкість зчитували за останньою позначкою, що пішла за борт, а залишок до борту прикидали в частках вузла.
Лаглінь увесь цей час розмотували руками — так швидко, як його забирає дощечка. Варто притримати мотузку — дощечку потягне за судном, і вимірювання буде хибним. А щоб потім її легко було витягнути, один із коротких кінців вставляли в неї кілочком. Коли котушку стопорили, натиск води висмикував кілочок, дощечка лягала плазом і легко йшла до борту.
Вузли навмисне в’язали трохи ближче, ніж потрібно
Увесь фокус у пропорції: проміжок між вузлами становить таку ж частку милі, як і час на годиннику — від години. Тому на палубі нічого не рахували: пішло 6 позначок — корабель іде 6 вузлів.
Норму вивели із вимірювань англійця Річарда Норвуда: у 1630-х роках він проміряв дорогу від Лондона до Йорка й обчислив довжину градуса, а морська миля приблизно дорівнює шістдесятій його частині. Виходило, що вузли треба в’язати через 51 фут, але навігаційні посібники радили 50. Лаг зазвичай і так показував менше за справжній хід, а з трохи ближче зав’язаними вузлами розрахунок радше випереджав корабель, ніж відставав від нього. Помилитися «вперед» було безпечніше: на землю чекали раніше, ніж вона з’явиться.
Мокра мотузка сідала, а годинник у вогку погоду відставав
Нова мотузка від води сідала, і проміжки між вузлами ставали коротшими — лаг показав би більше, ніж є. Тому лаглінь кілька днів вимочували і розмічали вже мокрим, таким, яким він буде в роботі. А з часом мотузка розтягувалася, проміжки подовжувалися, і лаг починав занижувати швидкість. Мотузку належало частіше перемірювати, але це робили раз на тиждень, а то й раз-два за весь рейс.
Пісочний годинник у вогку погоду йшов повільніше. Його звіряли з маятником завдовжки близько 99 см — один його змах триває секунду — і досипали або відсипали пісок, а відвологлий сушили біля камбуза — корабельної кухні.
Без лага швидкість міряли плямою піни вздовж борту
Англійський капітан Вільям Блай, командир «Баунті», у 1789 році плив додому на голландському торгівельному судні. Лаг там не кидали — власники судна цього не дозволяли. Вздовж борту відміряли 40 футів (близько 12 м), помічали пляму піни біля переднього кінця і відраховували по пів секунди, поки вона не доходила до заднього. Із цього числа простим діленням отримували швидкість у милях на годину.
Подібним способом, із тріскою, яку кидали біля носа і проводжали до корми, на суднах обходилися ще у XIX столітті.
Течій лаг не бачить — і GPS досі з ним розходиться
Дощечка стоїть у воді, тому лаг міряє швидкість відносно води. Якщо течія несе і воду, і корабель, лаг цього не помітить. Роком раніше, на шляху до Таїті, Блай опинився на 3°22′ східніше, ніж виходило за розрахунком. Хронометр — точний годинник, за яким визначали довготу, — показав, що корабель несла течія.
Ручний лаг із вузлами ще описаний в американському морському підручнику 1891 року — поруч із механічним, де замість дощечки за кормою крутиться вертушка з лічильником. Зараз на суднах електромагнітні та доплерівські лаги, а GPS дає швидкість відносно дна. За наявності течії ці два показники розходяться — та сама історія, що й у Блая.
Чому досі вузли, а не км/год
Морська миля приблизно дорівнює одній мінуті широти. Тому штурману зручно міряти відстань у милях циркулем прямо за шкалою на краю карти, а вузол — це та сама миля, лише за годину. Вважати, що морська миля дорівнює рівно 1852 м, домовилися у 1929 році. Вузлами й досі вимірюють швидкість суден і літаків, течій та вітру в морських прогнозах.
- Вузли в км/год: помножте на 2 і відніміть приблизно 7%. 10 вузлів — приблизно 18,5 км/год, 20 вузлів — приблизно 37 км/год.
- Вузли в м/с: просто поділіть навпіл. Вітер 10 вузлів — приблизно 5 м/с.
- Км/год у вузли: поділіть на 1,85.
І казати «вузлів на годину» неправильно: «на годину» у вузлі вже є.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!