За останні роки з'явилося чимало прикладів «мурашиної медицини» - адаптацій, які дозволяють цим соціальним комахам справлятися з хворобами та травмами, неминучими при їх звичайній скупченості і регулярних конфліктах із сусідами. Так, виявлена здатність мурах виготовляти зі смоли протигрибковий засіб і лікувати поранених солдат, повертаючи їх у дію. Ще одну сторону «медицини мурах» розкриває нова стаття, опублікована в журналі Science, інформує UkrMedia.
Наталі Строємейт (Nathalie Stroeymeyt) і її колеги з Лозаннського університету досліджували поведінку чорних садових мурашок (Lasius niger) в лабораторії за допомогою відеокамер з системою, здатною автоматично відслідковувати переміщення окремих особин. Майже всі мурахи в гнізді виконують одне з двох завдань: пошук та збір припасів або турбота про житло і потомство. Зрозуміло, що «добувачі» найчастіше контактують із зовнішнім світом і заробляють інфекції, але з тими, хто залишається всередині гнізда, вони контактують нечасто.
Щоб змоделювати таку ситуацію, вчені обприскали деяких мурах паразитичними грибками Metarhizium brunneum. Їх спори, прилипнувши до кутикули комах, через день-другий активуються, грибок проникає в організм, заражаючи його і в підсумку вбиваючи. Проте вчені помітили, що ще до того, як у «підчеплених» інфекцію мурах почали проявлятися перші ознаки хвороби, їх відділення від жителів самого мурашника - з його безцінними личинками - стало ще більш суворим.
Заражені мурашки самі змінювали свою поведінку, проводячи більше часу подалі від гнізда і рідко контактуючи з іншими розвідниками. Відчувши небезпеку, ті також починали рідше з'являтися в мурашнику, а «няньки» перенесли деякі личинки глибше в захищені кімнати. Комп'ютерні симуляції підтвердили, що введення таких екстрених заходів дійсно сильно уповільнює поширення інфекції в колонії. Разом із тим залишається неясним, як саме мурахи розпізнають інфекцію - можливо, за летючими пахучими речовинами або за зовнішніми ознаками перших заражених особин, які прийшли до гнізда.
