Барханна кішка відноситься до сімейства котячих, підродини малих кішок. Вид таких кішок латинською називається - Felis margarita. Свою латинську назву вони отримали не від жіночого імені Маргарита, як може здатися спочатку, а від прізвища Маrgueritte - прізвище французького дослідника, який вперше описав цю тварину, зустрівши барханну кішку на межі Алжиру та Лівії, інформує Ukr.Media.
Зовнішній вид барханної кішки
Барханна кішка вважається однією з найменших серед видів диких кішок. Дорослий індивід чоловічої статі виростає до розмірів домашнього кота, не більше, а деколи зустрічаються представники ще меншого розміру. Довжина тварини коливається від 60 до 90 см, висота близько 30 см. Вага варіюється від 2 до 3-3,5 кг, причому самки, як правило, легше самців, майже на 1 кг.
Близько 40% всієї довжини тварини займає довгий і пухнастий хвіст. Відрізняє цю кішку від домашньої будова голови. Барханна кішка має велику, і злегка плескату широку голову з великими вухами. Великі вуха під час полювання прилягають до черепа. Очі у цього виду диких кішок, як правило, жовтого кольору. Лапи у кішки сильні, не дивлячись на те, що короткі. Подушечки стоп захищені від опіків жорсткою шерстю, що дозволяє спокійно пересуватися по розпеченому піску в пустелі. Хутро як правило дуже м'яке і густе, але це не заважає виконувати функцію терморегуляції тіла. Забарвлення як правило піщаного кольору, що відповідає ареалу існування цієї тварини. Спина і хвіст мають яскраво виражені темні смуги, а кінчик хвоста і зовсім чорний. Більш світлий колір шерсті на грудях і підборідді. Ті підвиди, що мешкають в Середній Азії на зиму заводять густе хутро.
Спосіб життя барханної кішки
Якщо враховувати той факт, що мешкає барханна кішка в посушливих пустелях, часом без рослинності, а іноді і в пророслих чагарниками долинах, буде не дивно що активність у тварини проявляється в нічний час, і рідше в сутінках. Вдень тварини відсиджуються в нірках, залишених лисицями, бабаками або дикобразами. Сховатися від спеки вони можуть у невеликих, виритих ямках або ущелинах між каменями. По своїй натурі барханна кішка - мисливець, і в пошуках здобичі за день може пройти понад 10 км. Пересуваються вони злегка пригнувшись до землі, невеликими перебіжками. Великі вуха кішки дозволяють розрізняти навіть найменш невловимі звуки, наприклад, мишачий писк, від руху ящірки по піску чи каменю.
Чим харчується барханна кішка
По своїй природі, барханні кішки - хижаки, живляться тією здобиччю, яку здатні вловити. В основному раціон цього виду кішки становили миші, зайці та тушканчики, проте кішки не гребують і ящірками, павуками і птахами. Барханні кішки вміють швидко рити нори, це дозволяє їм виловлювати глибоко закопаних ссавців.
Як правило взимку, барханні кішки намагаються наблизитися до людських поселень, але полювання на домашню худобу не ведуть.
Розмноження і потомство барханної кішки
Прийнято вважати, що барханні кішки-одинаки. Парами їх можна зустріти в період спарювання. Як правило сезон і місце проживання відіграють важливу роль у розмноженні цих тварин. Так, наприклад, в Середній Азії розмноження припадає на весну і початок літа, а в Сахарі вони розмножуються взимку і навесні. Самець сповіщає самку про готовність спарювання гучними звуками, які нагадують гавкіт собаки. Виношування потомства відбувається в межах двох місяців.
Як правило самка виношує за раз від 2 до 5 кошенят. Після появи кошенят, через два тижні вони починають бачити, а у віці трохи більше місяця вони беруть участь у полюванні. Самостійно потомство починає жити через півроку з моменту народження. Статева зрілість у кішок настає в період 9-15 місяців.
Вороги у природі
Ворогами у барханних кішок в природі можна назвати шакалів, вовків і великих хижих птахів. Людину так само можна вважати ворогом дикої кішки, так як люди нерідко полюють за ними для продажу, проте в неволі барханні кішки живуть менше 10 років і розмножуються не більше 2 разів на рік.
