Морські біологи вперше записали спів японських китів, вкрай рідкісного виду гладких китів, повідомляється в The Journal of the Acoustical Society of America. За вісім років спостережень вчені зафіксували чотири типи пісень. Іноді кити співали дуетом, правда пісні в цьому випадку були різними, інформує Ukr.Media.
Японські кити (Eubalaena japonica) з сімейства гладких китів (Balaenidae) мешкають в Беринговому та Охотському морях, а також у Тихому океані біля берегів Камчатки та Курильських островів. Японських китів відносять до вимираючих видів — їх довгий час винищували китобої та зараз, за оцінками дослідників, їх чисельність не перевищує декількох сотень особин і невідомо, чи зможе популяція китів відновитися. Японський кіт — одні з найбільших вусатих китів, досягає в довжину 20-21 метра і важить до 135 тонн. Навесні, влітку і восени E. japonica годується у водах Берингового моря в затоці Аляска, хоча представники виду зустрічаються і на півдні, аж до японських островів Бонін. Взимку вагітні самки мігрують на південь. Китів зустрічали в Японському морі, біля берегів Південної Кореї, на північ від Гавайських островів і біля берегів Каліфорнії.
У E. japonica є вокалізації, з допомогою яких вони, мабуть, спілкуються між собою, хоча достеменно їх призначення невідомо. Близько 80 відсотків вокалізацій являють собою «пульсуючі» звуки на частоті 90-150 Герц, що тривають менше секунди. Рідше зустрічаються більш низькі звуки (нижче на 10-20 Герц) та «стогони», що тривають на одній і тій же частоті. Два роки тому Джессіка Кренс (Jessica Crance) з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень і її колеги виявили нову вокалізацію японських китів, звук, схожий на рушничний постріл, які кити видають найчастіше.
Кренс і її колеги опублікували результати дослідження, яке вони проводили протягом восьми років, з 2009 по 2017. Вчені з допомогою гідроакустичних буїв вперше зафіксували пісні японських китів. За всі роки спостережень вони записали чотири типи пісень в п'яти місцях, причому за весь час спостережень типи пісень не змінилися. У піснях кити комбінували вже відомі вченим вокалізації: найчастіше вони використовували «рушничні постріли». У трьох з чотирьох типів пісень вони супроводжувалися іншими звуками, наприклад «стогонами» або «пульсуючими» звуками. Кожна пісня складалася з 1-3 повторюваних «фраз». Іноді кити співали дуетом, одночасно, але завжди різні пісні. Дослідники спостерігали і як особи, що знаходилися у віддалених один від одного місцях, в один і той же день співали ту ж пісню. Очевидно, що її вивчили кілька тварин.
Нещодавно дослідники з'ясували, що іншим представникам сімейства гладких китів, гренландським, сталість репертуару не властива. Навпаки, вони так часто змінюють пісні, що дослідники, які вивчали їх, порівняли їх з джазом.
