У 1980-і роки в США винайшли технологію, що спрощує пошук зниклих собак. Її суть полягає в тому, що під шкіру домашнього вихованця імплантується пристрій розміром з рисове зернятко з набором цифр. Людина, яка знайшла собаку, може прочитати його за допомогою спеціального пристрою та дізнатися ім'я, адресу і номер телефону господаря. Технологія популярна й сьогодні, і так зване чипування собак коштує зовсім недорого. Однак, у неї з'явилася альтернатива — китайські програмісти створили безоплатний спосіб створення собачого "паспорта" за допомогою смартфона, інформує Ukr.Media.
Китайська компанія Megvii, яка відома як розробник системи стеження за мільярдним населенням Китаю, пропонує власникам собак фотографувати носи своїх вихованців. Річ у тім, що в світі не існує собак з однаковим носом — вони не схожі один на одного так само, як і відбитки пальців людини. Фотографії, зроблені з різних ракурсів, зберігаються в одному місці, поруч зі знімками носів тисяч інших собак.
Як шукати загубленого собаку?
За словами розробників, впізнати зареєстрованого собаку по носі, навівши на нього камеру смартфона, можна з точністю до 95%. Вони запевняють, що завдяки додатку вже було знайдено близько 15 000 загублених собак. Однак у те, що мільйони господарів одразу ж почнуть реєструвати своїх вихованців, віриться мало. За даними Всесвітнього товариства захисту тварин, зараз кількість собак на Землі становить 500 мільйонів, і 75% з них — безпритульні.
Проте розробники впевнені в ефективності своєї технології, і навіть хочуть використовувати її в інших цілях. Наприклад, за допомогою додатка можна карати власників собак за те, що вони не прибирають за ними під час прогулянки — люди просто не зможуть обдурити поліцію, сказавши, що це не їх вихованець. Навівши камеру смартфона на ніс собаки, співробітники органів правопорядку швидко дізнаються, хто є його господарем.
Попри впевненість розробників в корисності додатка, він все одно видається вкрай сумнівним. Ситуація, де поліцейський доводить, що собака, який випорожнився на газон, належить саме тій людині, яку він зупинив, здається нереальною. Притягати до відповідальності людей, які не прибирають за своїми вихованцями можна більш практичними способами. Наприклад, в Європі під час імплантації чіпів хочуть одночасно брати зразки ДНК собак — знайшовши на вулиці собачі фекалії, поліція зможе порівняти ДНК тварини із зареєстрованими зразками, розпізнати собаку та оштрафувати її господаря.
Якщо ж технологія стане популярною, вона може значно зменшити кількість безпритульних собак, які небезпечні для жителів міст.
