Захоплююче відео про гірських козлів, які спокійно пересуваються по рівній скелі, викликає подив і щире здивування. Як цим тваринам вдається такий трюк, і навіщо їм взагалі потрібно піддавати себе такій небезпеці?! Вчених ці питання теж сильно цікавили. Вони вирішили поспостерігати за гірськими козлами в природі та з'ясувати причину їх любові до прогулянок по стрімких скелях, інформує Ukr.Media.
Ці тварини далеко не маленькі та володіють великими габаритами. Живуть вони в гірських регіонах і відрізняються гарною витривалістю. Існує всього 8 видів гірських козлів, які діляться на 3 групи: козероги, тури та козли. У всіх великі роги, різні за своїм зовнішнім виглядом. Середня вага гірського козла складає близько 70 кг, а великі особини можуть важити вже і 155. Зрозуміло, що це велика маса тіла та все ж їм вдається втриматися на крутизні. Між іншим, вони близькі родичі гірських баранів, і у них багато спільного, але баранам, звичайно, далеко до козлів щодо швидкості та спритності переміщення по скелях. Селяться тварини на висоті 1 500 — 4 200 м.
Гірські козли не встоять, звичайно, на абсолютно гладкій прямовисній скелі, тримаються тварини на ній за допомогою маленьких скельних уступів. У козлів вузькі копита, і вони можуть широко розсуватися. На копитах є чутливі та м'які подушечки, вони охоплюють уступ і камінчики, на які козли наступають, тим самим створюючи зчеплення. Ці тварини вкрай обережні. Адже мало зачепитися копитами, потрібно володіти відмінним зором, рівновагою, координацією рухів. Наступивши на дуже вузький і незручний уступ, козел вмить стрибає, щоб не впасти, і рухається далі. У тварин дуже добре натреновані м'язи, в такі походи вони починають ходити зі своїми батьками в дуже ранньому віці. Чим спритніший козел, тим більше у нього шансів вижити та врятуватися, якщо на нього хоче напасти який-небудь хижак. Ворогами козлів є ведмеді, вовки, беркути та пуми. До них можна додати й людину, яка полює на цих тварин заради м'яса та вовни.
У східній частині Марокко живуть домашні козли, які вміють лазити не тільки по скелях, але і по деревах. Вони таким чином шукають собі їжу і здатні підніматися навіть на верхні гілки. А навіщо тоді лазити по стрімких скелях, адже там практично немає ніякої рослинності? Але є щось, що їм потрібно, от вони й гуляють по вертикальних уступах в пошуках їжі. Якщо зовсім немає їжі, що зазвичай буває в зимовий період, козли спускаються в долини та передгір'я. Але тут їм перебувати небезпечно. Харчування цих гірських мешканців мох, лишайники, листя і гілки чагарників, трава. Іноді вони обгризають кору дерев, завдаючи цим шкоди місцевій флорі.
Нерідко під час стрибків з однієї скелі на іншу козли падають, але їм часто вдається залишатися неушкодженими. Бувають навіть випадки, коли тварина, яка зірвалася з уступу, приземляється в буквальному значенні на голову туриста, який в цей час займається скелелазінням. В одній з таких ситуацій козел залишився неушкоджений, встав і втік, а турист впав з висоти 15 м і отримав травми. Куди вже людині до цієї тварини, яка володіє такими маневреними рухами.
