Собака звик харчуватися, наче цар, і ні в чому собі не відмовляв, перетворившись на справжню хутряну кулю, але господарі посадили його на дієту, після якої він став струнким красенем. Правда, зайві кілограми — не єдине, що втратив пес: разом з ними назавжди зникла і його неповторна посмішка, інформує Ukr.Media.
Американка Джекі Хенслі зі штату Іллінойс любила балувати свого лабрадора Міллера смаколиками — крім чотирьох мисок собачого корму на день, вихованцеві діставалися і інші частування, які їдять люди, з яких найбільше він полюбляв арахісову пасту.
Заради цих ласощів Міллер був готовий на все, але через панський спосіб життя він погладшав до 48 кілограмів, що на цілих 13 кілограмів перевищує його нормальну вагу.
Задовольняючи усі примхи пса, господарі розбалували вихованця, через що він почав красти все, що здавалося йому їстівним. Одного разу це зіграло з ним злий жарт — собака проковтнув трикотажний чохол для жерстяної пивної банки і почав погано почуватися.
Джекі відвела Міллера до ветеринара, той обстежив тварину і призначив йому операцію. Крім того, лікар порадив посадити вихованця на дієту, щоб зняти стрес від швів і поліпшити загальний стан здоров'я песика — зайва вага почала негативно позначатися на його суглобах.
Відтоді Міллера припинили пригощати арахісовою пастою, щоденну норму з чотирьох мисок корму урізали вдвічі, а сам корм замінили на низькокалорійний. Зникли й інші частування. З такою дієтою за дев'ять місяців вихованець скинув 11 кілограмів і став сумним.
Міллер продовжував випрошувати смаколики, але Хенслі були непохитними — частування вони замінили йому на прогулянки, які тривали не менше 40 хвилин на день.
"Він був щасливим псом зі своєю старою вагою, а ми любили його пригощати і робили це постійно, тому тепер він виглядає трохи сумним. Але, незважаючи на свій зовнішній вигляд, він все одно щасливий хлопчик. До того ж, стало приємніше, коли він навалюється на мене — тепер він не збиває з ніг," — розповіла Джекі.
Єдиною гастрономічною радістю Міллера після операції залишилася морква — раніше він її не їв, але, за браком інших смаколиків, навчився задовольнятися нею. І, за словами господині, це пішло йому на користь — він став здоровішим, швидшим і енергійнішим. Хоча за зовнішнім виглядом пса так не скажеш.
Схуднення Міллера для Хенслі було малопомітним, господарі лише бачили, що поступово він стає дедалі сумнішим.
"За десять місяців дієти я подивилася на нього і помітила, яким він став худим та похмурим. Проте його життя тепер більш різноманітне — він може ганятися за м'ячиком хоч цілий день."
Джекі вважає, що пес не страждає без частувань, а навпаки, став веселішим, просто пухкі щічки робили мордочку пса більш підтягнутою, через що здавалося, що він постійно посміхається. Тепер Хенслі ні за що не дозволять Міллеру знову набрати вагу і старанно ховають від нього усе їстівне (і не лише це), адже, отримуючи доступ до додаткової їжі, будь-яка тварина стрімко накопичує жир.
