Усім відомо, що сучасні собаки є прямими нащадками давніх волків. За тисячі років вони змінилися і стали для людини справжніми друзями. Однак деякі з них зберегли свій первісний зовнішній вигляд, інформує Ukr.Media.
Чау-чау
З'явилися на території північного Китаю і Монголії в III столітті до н. е. В різні історичні періоди їх називали по-різному: собака варварів, собака-ведмідь, татарська собака. З китайської мови «чау-чау» перекладається як «собака — кошлатий лев».
Зовні вони схожі на плюшевого ведмедя або лева. За характером вони незалежні, примхливі і важко піддаються дресируванню. У Китаї їх використовували для охорони, полювання, в якості їздових і бійцівських собак.
У Європу порода потрапила тільки в 30-х роках 19 століття. Сучасні представники чау-чау стали більш декоративними, завдяки селекції, але при цьому зберегли свої характеристики.
Басенджи
Батьківщина цієї породи — Африка. У Стародавньому Єгипті басенджи зображували на стінах в гробницях, привозили в подарунок фараонам і вважали їх живими оберегами.
Через 5000 років вигляд залишився таким самим. Їх унікальність в тому, що вони не гавкають, а видають особливі звуки, схожі на бурчання або йодль. Зовнішніми особливими рисами породи є зморшки на лобі, туго закручений хвіст і відсутність характерного собачого запаху.
Це активні мисливські собаки з великим запасом енергії, вражаючою винахідливістю і самостійністю. Але найголовніша їх унікальність в тому, що всі ці риси характеру є результатом природного відбору, а не селекцією.
Салюкі
Згадки про цих собак зустрічаються по всьому Сходу і датуються 3500 роком до н. е. Назва породи походить від арабського міста Салюк. Її також називають персидський хірт або газел'я собака.
Ця порода зародилася в кочових арабських племенах, які вважали її справжнім даром Аллаха і зберігали чистокровність. Продаж салюк був страшним гріхом, їх передавали тільки в якості дорогого подарунку. По цінності їх можна було порівняти з арабськими скакунами.
У Європі салюкі завезли в часи Середньовіччя. Зовні це великі, але дуже витончені, швидкі і витривалі собаки. У давні часи їх використовували для полювання на зайців та іншу дрібну дичину.
Тибетський мастиф
Перші згадки про схожих собаках були ще в античні часи. Батьківщиною цієї породи вважається Тибет. Ченці використовували їх для охорони монастирів і худоби. Завдяки географічній віддаленості Тибету мастифи змогли зберегти свою унікальність на не одне тисячоліття. В інших країнах їх підносили як коштовні дари.
Це величезні і сильні собаки з густою рівною шерстю, яка дозволяє їм цілий рік проводити на вулиці просто неба. Вони воліють сторожувати ночами, а вдень відсипатися.
За характером стримані, незалежні і самостійні, поводяться по-королівськи. Сьогодні мастифи не так популярні і їх рідко можна зустріти на вулиці.
Гренландська собака
Це стародавня порода, предки якої прибули до Гренландії разом з палео-ескімоськими народами приблизно п'ять тисяч років тому, вона практично не поширена за межами свій батьківщини. Є найближчим родичем канадської ескімоської собаки.
Люди користувалися силою і швидкістю цих собак під час подорожей, полювання на тюленів, білих ведмедів і оленів, пізніше їх активно використовували в експедиціях. Вони не прив'язуються до людини, але вміють працювати в команді.
Вони ніколи не зможуть сидіти на одному місці і охороняти будинок. У себе на батьківщині і сьогодні живуть в тих же умовах, що й тисячі років тому.
Сіба-Іну
Ця азіатська порода з'явилася на території Японії більше трьох тисяч років тому. У перекладі з японської мови «сіба-іну» означає «маленька собака» або «собака з густої трави». Їх активно використовували для полювання на птицю і великого звіра.
У 1936 році сіба іну була визнана національним надбанням Японії. Друга світова війна мало не знищила породу, але завдяки японській кінологічної організації «Ніппо» її вдалося зберегти.
Відмінною рисою цих сіба-іну є їхній характер: вони допитливі і доброзичливі, але при цьому незалежні, примхливі і вимагають грамотної дресури.
Шарпей
Ця порода з'явилася в Китаї. Вважається, що шарпеї пішли від гладкошерстих чау-чау або від стародавніх мастифів. Назва породи з китайської мови перекладається як «піщана шкура».
Перші згадки про шарпеїв з'явилися в епоху династії Хань, а це 202 рік до н. е. Цих собак використовували для полювання, вони були вірними супутниками фермерів і охороняли землі та худобу від хижаків, а ще брали участь в собачих боях.
У 1978 році шарпей був занесений в «Книгу рекордів Гіннесса» як сама рідкісна в той час порода у світі. У цих собак є свої зовнішні особливості — глибокі складки шкіри і масивна морда. У них досить рівний характер, але, при цьому, вони можуть бути абсолютно незалежними.
Пекінес
Вважався священним собакою китайських імператорів і був виведений дві тисячі років тому. Сучасні пекінеси сильно змінилися, додали у вазі і стали нижчими, ніж їхні предки. Назва породи походить від міста Пекін.
Існує стародавня китайська легенда про походження пекінесів: цар звірів лев закохався в мавпу і взяв її за дружину, а народилося дитинча, що успадкував зовнішність матері і характер батька.
Пекінес був настільки цінним і шанованим, як собака-компаньйон, що став офіційним талісманом китайської імператорської сім'ї.
