Усі господарі мріють про виховане цуценя, але не знають, з чого треба починати роботу з твариною. Зараз ми розповімо, як навчити цуценя слухатися, інформує Ukr.Media.
Не лідер, а батько
Почнемо не зовсім з виховання, а з викриття дуже популярного серед власників собак міфу. Цей міф свідчить, що цуценя почне слухатися господаря, якщо господар зробить себе лідером у родині-зграї, якщо показуватиме своє домінування і не допускатиме свавілля. Іноді проблеми з вихованням і поведінкою у цуценят (особливо великих порід) звалюють на те, що господар замало домінував, і пес уявив себе ватажком у зграї.
Насправді домінування не стосується ефективності виховання. Кірім того, міжвидове домінування, тобто домінування собак над людьми — це застарілий міф, який не має нічого спільного з реальністю. Правда у тому, що собаки, а особливо маленькі цуценята — це інфантильні тварини. Вони усе своє життя сприймають свою людину як старшого, як батька. Дослідження, що існують, довели, що пси ставляться до нас таким чином, як маленькі діти ставляться до батьків. Вони відчувають прихильність і ніколи не відчувають бажання домінувати.
Чому ж тоді вони не слухаються, запитаєте ви. Це легко пояснити. Вони не слухаються, бо ніхто їм не показав, а як це — слухатися. Ви ж не будете говорити про власного синочка, який не вміє їздити на велосипеді, що він домінує? З собаками так само. Вони не розуміють слів "не можна" або "сидіти", якщо не продемонструвати їм, як саме потрібно це робити. А показувати потрібно за допомогою заохочення, наприклад, ласощами. І, звичайно, похвали.
Навчити, а не відучити
Часто господарі намагаються відучити цуценя від якоїсь неприємної поведінки. Наприклад, їх малюк ставить брудні лапи на перехожих, або ганяє вдома кота, або лізе на стіл, коли господарі вечеряють. Запит відучити — цілком зрозумілий: не хочеться терпіти незручності через невихованого собаку. Але він неправильний з точки зору собачого сприйняття світу. Цуценята не мають уявлення про те, що є правильним, а що є неправильним. Їх мотивація — домогтися веселощів, смачного шматочка з батьківського столу або спілкування з цікавими об'єктами на вулиці.
Відучувати заборонами — справа невдячна. Набагато ефективніше не відучувати, а навчити альтернативній поведінці замість тієї, яка вам не подобається. Наприклад, цуценя під час вечері намагається встати лапами на стіл і поцупити котлету. Замість того, щоб казати йому "не можна" і зіштовхувати зі столу, можна реалізувати більш дієву схему. Ви можете зробити таким чином, що у цуценяти не буде фізичної можливості ставити лапи на стіл і почнете заохочувати його за те, що малюк припинив спроби це робити.
У подібному навчанні послуху стануть у нагоді повідець і ласощі. На повідець, що прив'язаний до нашийника на цуценяті, можна наступити таким чином, що малюк не дістане до столу. І у той момент, коли він припинив намагатися дістати і тихенько сів у очікуванні, можна заохотити його за те, що не поводиться погано. Тоді цуценя зрозуміє, яка поведінка вам подобається і за яку поведінку дійсно можна отримати шматок умовної котлети та не розлютити господаря.
Те ж саме з іншими хуліганствами — ви не даєте цуценяті робити те, що вам не подобається (за допомогою повідка, обмежувальних дверей, перемикання на іграшки), а потім хвалите і годуєте його за те, що малюк робить правильні речі — або не робить нічого. У такий спосіб потрібні навички тренуються набагато швидше, ніж під час використання покарань і заборон.
Не заборони, а можливості
Заборони, гнівний тон господарів, удари газетою і усілякі інші притискання холкою до землі за неправильну поведінку нічому цуценя не вчать. Крім того, що "батько" іноді стає неосудним і лається з незрозумілих причин. А це дуже нервує маленьке цуценя, змушує його тривожитися і через цю тривогу здійснювати більше хуліганств. Як тоді пояснити малюку, що він поводиться неправильно?
За допомогою мотивування робити потрібні і бажані для господаря речі. Більшість собак найкраще мотивуються їжею. Шматок чогось смачного — це головний спосіб попросити пса щось зробити. Простіше кажучи, ви заохочуєте шматком правильну поведінку, а неправильну за можливості обмежуєте або ігноруєте. Але ніколи не лаєте за неї доти, поки пес точно не вивчить, чого ви від нього хочете у той чи інший момент.
У собак через недостатньо розвинене абстрактне мислення немає уявлення про те, що таке добре і правильно, за які їх дії господарям буде соромно і як взагалі має поводитися собака у суспільстві. Ненавчений собака взагалі нікому нічого не винен. І гарна новина у тому, що його легко можна навчити, вчасно пропонуючи заохочення за потрібні дії.
