Наші собаки — соціальні істоти. Тому собаче щастя складається не лише з миски з їжею, можливості поганяти білок у лісі та здоров'я. Психологічний клімат — така ж важлива річ, як і все перелічене, якщо не важливіша. У цьому сенсі з ними, як з дітьми: порушилася гармонія в зграї — чекай капризів і бешкетувань, інформує Ukr.Media.
Але ми не святий Франциск, щоб бути вічно благосними, навіть якщо на кону поведінка собаки. Зате можемо озброїтися знаннями, які дозволять відстежити взаємозв'язок між нашими діями та реакціями звіра. А де відстежено — там виправлено. І ось сім речей, щоб зробити собаче життя щасливішим, а досвід собаківництва — комфортнішим.
«Дорослий» господар
Говорячи про дорослість, ми не маємо на увазі, що вам 35 і у вас є зарплата, щоб купити корм і поїхати у відпустку. Мова про впевненість і відповідальність. Собака — приятель інфантильний. Вона не вміє робити безпечний вибір. Спробуйте, скажімо, поставити перед нею миску преміум-корму для схуднення і коробку крилець з KFC. Ну звісно ж, крильця смачніші, хоч і рвуть гострими краями кишечник.
Щодо курячих кісток, як правило, у нас немає сумнівів. Але іноді ми довіряємо собаці приймати небезпечні рішення, не підозрюючи про це. Наприклад, пес злякався салюту і побіг додому, а ми біжимо за ним і тим самим схвалюємо його побоювання. Які взагалі-то марні — у нас же не землетрус. А раз «дорослий» пішов за собакою, то собака ніби права, а отже справедливо не захоче більше какати на небезпечній вулиці. Вуаля, дозволивши псу вирішити, куди йти в такій ситуації, ми закріпили страх.
Приймати рішення — занадто важка робота, щоб звалювати її на худі песячі плечі. І якщо собака відчуває, що вирішувати за неї нікому, її ресурси швидко вичерпаються, вона стане нервовою і тривожною.
Звісно, іноді можна «порадитися» з псом, куди сьогодні йти гуляти — в сквер за пташками чи в зоомагазин за новим м'ячем. Але тут будь-яке рішення безпечне, тому нехай вирішує.
Собака в радість
Одна з песячих суперздібностей — емпатія. Погана новина, яка з цього випливає: собака відчуває, якщо дратує вас. І засмучується від цього цілком відчутно: починає капризувати на прогулянці або нервово гавкати на шурхіт у квартирі. У господарів трапляються погані дні, у ці моменти традиційна двогодинна прогулянка з містером Хаскі може видаватися каторгою. У такому випадку не геройствуйте. Краще пропустити вечірню пробіжку, ніж провести її на нервах. Пописали і досить. Відкласти спілкування з собакою, коли ви до нього не готові, нормально.
Зрозуміле «ні»
Іноді собаці доводиться забороняти всяке. Але мамине серце не камінь, а пси вміють умовляти. Тому часом виходить, що звірятко дві години у відповідь на «ні» нило і шкребло лапою по колінці, бо захотілося негайно пограти в м'яч. І ви здалися і почали той м'яч приречено кидати. Як все це виглядає? Так, ніби можна було не забороняти і всі ці ваші «ні» — пусті слова. Тож варто взяти за правило: якщо хоч трішечки можна, дайте прохане відразу. Якщо не можна — не піддавайтеся, навіть коли пес приповзе до вас просити на колінах і в сльозах.
Сімейна єдність
Якщо вас у собаки більше, ніж одна мати, доведеться домовитися про політику. Скажімо, сидите ви на дивані вдвох і тут приходить жахливо сиротливий пес із запитанням, чи можна прилізти ось на цю подушечку. Одна мати каже, що не можна — диван білий, а собака руки після туалету не помила. Згадана немита псина йде до другої матері з тим самим запитанням. І та більш поблажлива — все одно на завтра хімчистку дивана замовили, нехай собака залазить. Ну а коли між матерями згоди немає, це непедагогічно і збиває пса з пантелику. А збитий з пантелику пес, як вже писали вище, джерело проблем.
Несвята песомати
Обурюватися з питань, наприклад, собачого виховання — це нормально. Бути весь час радісним і ніжним не може ніхто. І краще не накопичувати в собі роздратування, вдаючи святу мамочку, а видавати емоції своєчасно. По-перше, пес все одно відчує підступ. По-друге, якщо вибіситися після довгого утримання, гнів за непослух обов'язково буде суворішим, ніж собака того заслуговує. Наприклад, розучуєте ви команду поруч, а ваш впертий містер Бульдог все заняття норовить умчати в пампаси.
Не прикидайтеся солоденькою, коли роздратування хлюпає з вух. Поговоріть з містером суворо одразу, щоб наприкінці заняття не зірватися на крик, коли вже несила терпіти.
Є ризик, що зрив станеться в момент, коли пес уже вирішив стати слухняним. Та й осадок у собаки від заняття залишиться неприємний.
Кризовий аналіз
Якщо пес став поводитися дивно, не варто першим ділом влаштовувати «серйозну розмову» з самим псом. Жодна собача дивина — будь то раптова купа на дивані або не за графіком розорене сміттєве відро — не виникає з повітря. І найчастіше причина — не придуркуватість тварини, а негаразди в зграї. На шляху до повернення співжиття в мирне русло спочатку варто проаналізувати, чи не змінилося щось у стосунках між членами сім'ї. Чи немає серед них когось, хто був або раптом став проти собаки. Є багато випадків, коли до «раптових» проблем поведінки призводила сварка господарів або думка бабусі, що собакам місце не в будинку, а на дворі.
Прикордонні стовпи
Собаки, як і всі нормальні діти, люблять під шумок перевіряти, чи на замку кордони. А ось зараз? А тепер все ще не можна за них вийти? Для взаємного комфорту краще стежити, щоб прикордонні стовпи псина не викопувала без санкцій вищого керівництва. Мова йде про правила життя в сім'ї, які встановлюють господарі, а не собака. І змінюються вони тому, що стало зручно старшим, а не тому, що сьогодні лінь ловити пса, який знову порушив заборону і побіг ганяти дачних курей. І мова не тільки про заборони, але й про манеру спілкування. Наприклад, ввічливі собачки отримують додатковий смаколик за сніданком. А грубі собачки, які скиглять і вимагають, йдуть геть з кухні. Завжди, без винятків.
