На Близькому Сході вже давно існує легенда, що скорпіон, який опинився в безвихідній ситуації і не бачить порятунку (наприклад, потрапивши в вогняну пастку) зважується на відчайдушний крок — жалить сам себе, позбавляючи тим самим себе від мук, інформує Ukr.Media.
Це повір'я міцно увійшло у фольклор багатьох народів. Однак сучасна наука категорично спростовує можливість "самогубства" у скорпіонів.
Ще у XVIII столітті натураліст П'єр-Луї Мопертюї висловив сумніви в правдоподібності розповідей про добровільний відхід з життя цих членистоногих. А дослідження сучасних біохіміків остаточно довели, що скорпіон просто фізіологічно не здатний отруїти сам себе.
Для експерименту вчені взяли один з найбільш отруйних у світі видів — гігантського африканського скорпіона, чий укол щорічно відправляє в реанімацію тисячі жителів Північної Африки. Скорпіонам вводили багаторазову дозу власної отрути. Однак вони залишалися абсолютно неушкодженими.
Як же таке можливо? Справа в тому, що іонні канали клітинних мембран, на які націлена отрута скорпіона, мають у нього самого зовсім іншу структуру. Тож отруїти себе своєю ж зброєю йому ніяк не вдасться. Тому, легенда про добровільний відхід з життя має бути остаточно відправлена до розряду красивих вигадок.
І все ж в цій історії є деяке раціональне зерно. Як показали спостереження вчених, скорпіон, який опинився в оточенні вогню, від жару впадає в стан сильного м'язового збудження — метається з боку в бік, розмахуючи жалом. І тут він цілком може випадково зачепити самого себе, а після цього настає тепловий параліч. Тому у очевидців цього може скластися враження, що скорпіон жалить сам себе і гине. Але якщо скорпіон при паралічі не "засмажується" остаточно, то він цілком може знову "ожити".
