Середньоазіатську вівчарку в різних країнах називають по-різному (алабай, тобет), але суть залишається одна й та сама — цей собака викликає величезну повагу, інформує Ukr.Media.
Спочатку середньоазіатська вівчарка використовувалася для захисту домашньої худоби, але сьогодні їй довіряють охороняти й приватні володіння.
Популярність середньоазіатської вівчарки зумовлена величезною фізичною силою собаки, а також розумом і кмітливістю, здатністю приймати самостійні рішення.
З цим собакою обов'язково потрібно ладнати, тому що помилок він не пробачає. Навіть господарю.
Метод «батога і пряника» не працює
Коли йдеться про великого домашнього собаку з величезною фізичною силою, важливо виховувати його правильно, щоб уникнути проблем, коли вівчарка виросте.
Найголовніше, чого повинен добитися господар — показати собаці, хто в домі головний.
Але при цьому в процесі навчання собаки важливо робити акцент не на покарання, а на заохочення.
Як показує практика, люди, які постійно застосовують фізичну силу до середньоазіатських вівчарок (та й взагалі — до собак таких розмірів і з таким характером), стикаються з тим, що тварина стає некерованою та агресивною. Так бути не повинно.
Від батога в процесі виховання собаки, можливо, зовсім відмовлятися й не треба, але зловживати ним точно не варто.
Краще більше заохочувати. Пряники змусять собаку підкорятися набагато раніше, ніж при фізичному впливі.
Якщо ж постійно доводити, хто тут головний, за допомогою сили, то собака може стати дуже агресивним і впертим.
І замість друга вийде некерований "звір". Хоч і домашній. Краще до такого не доводити.
Не позбавляйте собаку свободи
Багато людей придбають великих собак, і відразу ж садять їх на ланцюг або замикають у вольєрі — мовляв, собака повинен знати своє місце.
Насправді це докорінно неправильний підхід. Тим більше щодо середньоазіатської вівчарки.
Необхідно регулярно вигулювати собаку, а також займатися з ним фізичними вправами на відкритому повітрі.
Якщо ж позбавити собаку всього цього, то виросте він замкнутим і агресивним (бо нікуди буде дівати свою енергію).
Не можна так знущатися над вівчаркою — вона цього не пробачить, і проблем потім буде більше, ніж з важкою дитиною під час перехідного віку.
Не ізолюйте пса від контакту з собі подібними
З самого раннього віку необхідно давати спілкуватися середньоазіатській вівчарці з іншими собаками.
Це не просто порада, а наполеглива рекомендація. Вівчарка і так доволі складно взаємодіє з іншими собаками — намагається «підім'яти їх під себе», і якщо тримати її ізольовано, то, коли алабай виросте, він практично завжди буде проявляти агресію і нападати на інших собак.
