Коли я завела кішку, мені здавалося, що вона мене обожнює. Вона муркала, терлась об ноги, навіть спала в мене на животі. А потім — бац — вкусила мене під час погладжування! А ще через кілька днів справила нужду в мої улюблені капці. І я подумала: "Що я зробила не так?", інформує Ukr.Media.
Спойлер: багато чого. І саме про це хочу вам розповісти. Щоб ви не повторили моїх помилок — бо кішки пам'ятають усе. І образи — теж.
Обійми — це не любов. Це агресія (у котячому світі)
Я дуже люблю обіймати свою кицю. Але вона, як виявилось, терпіти цього не може. Особливо коли я хапала її зненацька й тримала довше ніж треба. Для кішки це — стрес. Вона не собака, їй важлива дистанція.
Як я це зрозуміла:
-
Вона смикала хвостом і притискала вуха, коли я її тиснула;
-
Після таких «обіймів» тікала і ховалась під ліжко;
-
А потім почала кусатися.
Що зробила:
-
Перестала її чіпати, коли вона не в настрої;
-
Почала гладити тільки тоді, коли сама приходила тертись об мене;
-
І — о диво — вона знову стала муркотіти і спати поруч.
Кричала... а потім плакала
Пам'ятаєте ті капці? Я тоді закричала: «Ну як так можна?!» І тицьнула її носом у калюжу. А вона лише дивилася на мене з відразою. Потім я дізналася, що кішки не розуміють покарань, зате прекрасно запам'ятовують, хто на них кричав.
Результат: вона почала гадити в кутах. Тихо. Мстиво. Системно.
Що спрацювало замість крику:
-
Я закривала доступ до «привабливих» місць (наприклад, стелила плівку або ставила коробки);
-
Купила нормальну кігтеточку і давала смачненьке, коли вона нею користувалась;
-
Встановила собі правило: «Кішка не ворог. Якщо щось пішло не так — дивись на себе».
Лоток — це святе
Якось я вирішила поставити новий лоток. Гарний, дизайнерський. І наповнювач інший, бо в акції був. А ще — переставила все ближче до ванни, щоб не смерділо. Ну, зручно ж?
Киця так не вважала. Вона просто перестала ходити в лоток. А одного разу навіть залишила «подарунок» на ліжку мого хлопця (він досі вважає, що це випадково).
Як повернула її довіру:
-
Повернула старий наповнювач і змішувала з новим поступово;
-
Винесла лоток подалі від гучних місць;
-
Купила другий — бо виявилось, що «один лоток на два поверхи» — це провал.
А як вибачитися?
От чесно — кішки не одразу пробачають. Але пробачають. Я дала своїй час. Не лізла до неї тиждень, просто лишала улюблені ласощі на підлозі. Потім ми почали знову гратись. А одного вечора вона знову прийшла до мене і поклала голову на мої ноги. І це був момент примирення.
Тепер я знаю:
-
Кішка — не іграшка. Вона — жива істота з характером.
-
Якщо вона шипить — не "вредна", а захищається.
-
Якщо паскудить — значить, щось її не влаштовує. І це не помста, а сигнал.
І головне: якщо вона треться мордочкою об руку — це не просто мімішність. Це довіра. А довіра кішки — дорожча за будь-який лайк у соцмережах.
