Іноді природа створює настільки незвичних істот, що важко одразу визначити — це мешканець морського дна чи фрагмент з фантастичного фільму. Саме таким є мечохвіст — загадкова тварина, яку можна зустріти біля узбереж Північної Америки та Південно-Східної Азії, інформує Ukr.Media.
Наукова назва цієї групи — мечохвости або Xiphosura. Їхнє тіло прикрите масивним панциром, що складається з трьох основних частин: просоми (головного відділу), опістосоми (черевної частини) та характерного довгого шипа — тельсона. Останній, на відміну від поширеної думки, потрібен не лише для закопування в пісок, а насамперед для того, щоб допомогти тварині перевернутися, якщо вона випадково опиниться на спині. Це життєво необхідна здатність, адже без неї мечохвіст може загинути на сонці або стати легкою здобиччю.
Зовнішній вигляд мечохвоста може дещо лякати — важкий панцир, кілька пар кінцівок, довгий шип. Водночас ця тварина належить до підтипу хеліцерових, спорідненого з павуками, скорпіонами та кліщами. Щоправда, мечохвости вважаються одними з найдавніших представників цієї еволюційної лінії — вони існують на планеті понад 440 мільйонів років. За цей час зовнішній вигляд істотно не змінився, тому їх часто називають "живими копалинами".
Сьогодні в природі залишилося лише чотири види мечохвостів. Один мешкає біля східного узбережжя США (Limulus polyphemus), три інші — в Південно-Східній Азії (Tachypleus gigas, Tachypleus tridentatus, Carcinoscorpius rotundicauda). Вони зазвичай тримаються мілководдя, піщаних пляжів і лагун. Саме там у певні пори року можна спостерігати захопливе явище — масове нерестування.
Мечохвости — роздільностатеві тварини. Самці у дорослому віці мають спеціально видозмінені передні пари кінцівок, якими чіпляються за панцир самки під час міграції на берег. Такі подорожі часто відбуваються навесні, синхронізовано з місячними циклами, коли припливи найбільші. Самки викопують ямки у вологому піску й відкладають туди тисячі яєць, які самці одразу запліднюють, випускаючи сперму просто поряд. Цей механізм схожий на розмноження багатьох морських істот, де яйця запліднюються в середовищі, а не всередині організму.
Після шести тижнів з яєць з'являються маленькі личинки, зовні ще далекі від дорослих форм. Протягом перших місяців життя вони багаторазово линяють — скидають старий екзоскелет, щоб рости далі. За життя мечохвіст може змінювати панцир десятки разів, але кожна така линька — період підвищеної вразливості.
Щоб дихати, мечохвости використовують так звані книжкові зябра, розташовані на черевній частині тіла. Вони дозволяють отримувати кисень як з води, так і з повітря, якщо зябра залишаються вологими. Тому інколи цих істот можна побачити і на суші, де вони пересуваються, хоч це і несе певний ризик — неуважні туристи можуть випадково травмувати тварину.
Попри суворий вигляд, мечохвости не становлять небезпеки для людей. У них немає щелеп, а їжу — молюсків, водорості, ікру риб, залишки органічних речовин — вони подрібнюють спеціальними шипами на кінцівках біля ротового отвору. Якщо не чіпати мечохвоста, він не завдасть шкоди — навіть гострі краї його панцира не є зброєю в активному сенсі.
Ці тварини привертають увагу не лише своїм виглядом. Одна з найцікавіших їхніх особливостей — блакитна кров. Колір обумовлений високим вмістом міді у складі гемоціаніну — білка, що переносить кисень. Завдяки цьому компоненту кров мечохвостів має унікальні властивості: з неї виділяють Лімульний амебоцитний лізат (ЛАЛ), що застосовується для виявлення бактеріальних токсинів. Без цієї речовини неможливо уявити сучасне тестування стерильності вакцин, медичних препаратів та обладнання.
Однак інтерес до мечохвостів має й зворотний бік. Їхні панцири здавна використовували для виробництва добрив або добування хітозану — біополімеру з цікавими властивостями. У Південно-Східній Азії яйця мечохвостів вважаються делікатесом, хоча така практика та вилов для потреб фармацевтики загрожують знищенням популяцій.
В умовах акваріумів мечохвости можуть жити до 20 років, проте розмноження у неволі поки що неможливе. Догляд за ними вимагає великих зусиль: потрібен просторий акваріум із солоною водою, шар піску для закопування, стабільна температура і чисте середовище. До того ж, новачкам слід бути обережними, оскільки неправильний догляд може призвести до загибелі тварини.
Сучасна наука намагається знайти баланс між збереженням цих унікальних істот і потребами медицини. Але майбутнє мечохвостів багато в чому залежить від обізнаності людей. Вони є не лише дивом природи, а й ключем до розуміння глибоких еволюційних процесів, що тривають мільйони років.
